Не індексуєте зарплату? Тоді штраф – 10 мінімалок за кожного працівника

Як відомо, у 2015 році ми отримали Службу з питань праці, яка увібрала в себе інспекцію з питань праці, Держгірпромнагляд (Постанова КМУ "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" від 11.02.2015 року за № 96).

У Кодекс законів про працю України у грудні 2014 року внесли зміни в контексті посилення відповідальності за порушення законодавства про працю, зокрема, ст. 265 КЗпП України.

Станом на 20.01.2016 року ст. 265 КЗпП України викладена в наступній редакції:

***

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

– фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

– недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

– порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – п’ятим частини другої цієї статті – у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працЮ.

***

Нещодавно служба з питань праці оприлюднила свою позицію щодо того, чи підпадає індексація заробітної плати під визначення «мінімальні державні гарантії»:

Відповідно до статті 12 Закону України „Про оплату праці“ норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 33 Закону України „Про оплату праці“ в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Статтею 95 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Оскільки індексація заробітної плати передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією.

Виникає інше питання, чи буде «подвійним порушенням законодавства про працю» – не індексація та, відповідно, невиплата індексації.

(1) за неідексацію – 10-и кратний розмір мінімальної заробітної плати на момент виявлення порушення, за кожного працівника.

(2) за невиплату індексації – 3-и кратному розмірі мінімальної заробітної плати, лише за факт, незалежно від кількості порушень відносно працівника, працівників.

Слід зазначити, що на сьогодні немає затвердженого КМУ Порядку накладання штрафів в порядку ст. 265 КЗпП України.

Як роз’яснює Держпраці у своїй консультації, порядок накладення штрафiв вiдповiдно до ст. 265 КЗпП сьогоднi перебуває на узгодженнi iз зацiкавленими державними органами.

І хоча в ст. 265 КЗпП не зазначено строкiв давностi для притягнення суб’єктiв господарювання до вiдповiдальностi. Таким чином, має бути застосовано загальнi строки давностi, встановленi ст. 114 Податкового кодексу України (три роки).

Євген Власов / Евгений Власов / Eugene Vlasov

Як правильно написати боргову розписку?

|

Даючи комусь гроші в борг, завжди потрібно заручитися документальним підтвердженням, щоб обґрунтувати згодом свої вимоги. Але що робити, якщо часу і можливості скласти повноцінний договір про позику немає? Тоді на допомогу приходить розписка.

Розписка – це документ, який посвідчує передання позикодавцем позичальникові певної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно із ст. 1047 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), розписка є підтвердженням укладення договору позики між сторонами – тобто, розписка сама по собі не є договором позики, але підтверджує, що такий договір мав місце. Статтею 1046 ЦК встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За усталеною судовою практикою (підтвердженням є велика кількість рішень Верховного суду України) стягнення боргу на підставі однієї лише розписки (без письмового договору позики) – процедура законна, можлива і реальна. Однак, для цього дуже важливо правильно її скласти і звернутися до кваліфікованого адвоката у Львові для подальшого звернення до суду.

Складатися розписка повинна позичальником власноручно (щоб згодом він не зміг заявити, що розписку писав (підписував) не він, у випадку судового розгляду почеркознавча експертиза зможе підтвердити, що саме він склав розписку; тому також вкрай небажано складання розписки на комп’ютері з подальшим підписанням її позичальником – так як лише підписи позичальника може не вистачити для здійснення почеркознавчої експертизи). Що стосується підписів як мінімум двох свідків на розписці, то вони не є обов’язковими (це не встановлено ні чинним законодавством, ні судовою практикою).

Що повинно бути вказано в розписці про позику грошей? Отже, виходячи з визначення розписки, зазначеного вище, і сформованої практики, вона повинна містити:

  • Дату її складання, тобто дату отримання позики Вашим боржником;
  • Суму, передану в позику (борг). Вказувати її потрібно цифрами і прописом, у разі виникнення спору в майбутньому недобросовісний боржник не зможе посилатися на помилку в сумі позики. Суму позики слід передавати в національній валюті України – гривні (так, відповідно до ст. 533 ЦК, грошове зобов’язання має виконуватися в гривнях). При цьому, згідно ч. 2 ст. 533 ЦК, в розписці можна вказати еквівалент суми позики в іноземній валюті – у такому випадку повернути борг боржник буде зобов’язаний в сумі по курсу іноземної валюти до гривні на день платежу. Однак, стягуються гроші і за розписками, в яких однозначно зазначено, що сума позики передана позичальникові в іноземній валюті (напр., доларах США), без посилань на еквівалент. Але в цьому випадку варто враховувати важливий момент – якщо по такій розписці Ви вирішите стягнути в суді суму боргу з урахуванням індексу інфляції (про цю можливість докладніше нижче), то суд в частині інфляційних Вам відмовить на тій підставі, що стягнення інфляційних можливо лише за тим зобов’язаннями, які виконувалися в гривнях (див. рішення Верховного Суду України від 24.03.2010 р. по справі № 6-4599св07);
  • Розписка повинна однозначно підтверджувати факт отримання грошей позичальником;
  • Прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серію, дату видачі паспорта) та адресу позикодавця (це буде доказом того, що по розписці саме Ви і ніхто інший передали гроші в борг, а не Ваш випадковий однофамілець);
  • Прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серію, дату видачі паспорта) та адресу позичальника (це буде доказом того, що саме ця людина взяв у Вас гроші в борг, тобто дозволить його однозначно ідентифікувати);
  • Термін повернення грошей (проте, якщо цей термін Ви не встановите, розписка не буде недійсною. Буде діяти норма, передбачена ч. 1 ст. 1049 ЦК, відповідно до якої якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернений позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення позики. Вимога про повернення слід вручити боржнику особисто (в такому випадку він повинен залишити підпис про отримання вимоги на Вашому примірнику вимоги і повинен вказати дату отримання вимоги) або надіслати поштою рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, також зберегти поштову квитанцію як доказ відправки, згодом ці документи будуть необхідні, якщо справа дійде до суду;
  • Якщо Ви даєте гроші в позику під певні відсотки – необхідно їх указати, так само як і порядок виплати відсотків;
  • Також Ви вправі передбачити штрафні санкції за несвоєчасне повернення боргу; – Підпис позичальника. Думаємо, про важливість цього елементу розписки говорити не варто. Зразок розписки, складеної з урахуванням всіх цих пунктів, Ви знайдете в кінці цієї статті.

Що можна отримати по розписці? Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів можна встановити в розписці. Якщо в розписці не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ви маєте повне право вимагати сплати цих сум, якщо вирішите звернутися в суд. У випадку, якщо у Вас виникнуть складнощі з підрахунком цих сум, адвокат Роман Шпирка завжди готовий Вам допомогти. Потрібно знати термін позовної давності для стягнення грошей на підставі розписки, який становить три роки (ст. 257 ЦК). Якщо Ви вирішили звернутися до суду з позовом про повернення боргу по розписці, перед таким зверненням необхідно направити боржнику письмову вимогу про повернення боргу.

Якщо Ви збираєтеся крім суми боргу стягнути також інфляційні та три відсотки річних, про це слід вказати у вимозі, направленій боржнику. Відіслати вимога потрібно поштою рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а також зберегти у себе чек про відправку вимоги (він може знадобитися вам в якості доказу відправки вимоги). Якщо термін повернення боргу в розписці не встановлений, то звертатися до суду Ви можете після закінчення 30 днів з моменту отримання боржником Вашої вимоги.

Зразок розписки:

 РОЗПИСКА

Я, Іванів Іван Іванович, 15 грудня 1975 року народження, проживаю за адресою: м. Львів, вул. Львівська, 1 (паспорт КА № 123456, виданий Львівським РВ ГУМВС у Львівській області 07.07.2007 р.), даю цю розписку Петріву Петру Петровичу, 15 грудня 1985 року народження, який проживає за адресою: м. Львів, вул. Київська, 1 (паспорт АК № 123456, виданий Київським  РВ ГУМВС у Львівській області 08.08.2008 р.) про те, що я отримав від нього в борг грошову суму в розмірі 5 000,00 грн. (п’ять тисяч гривень) готівкою. Зобов’язуюсь повернути позику в строк до 31.12.2013 р.

Розписка написана мною власноручно 15 квітня 2013 .

Іванів І.І.    ______________________________

(Підпис)

Участь у виставках за кордоном і ПДВ

Коротка:
     У разі якщо постачання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, організації, облаштування та обслуговування експозиційних стендів, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів здійснюється за межами митної території України, то такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.
Повна:
     Підпунктом «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.
     Місцем постачання послуг є місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів (пп.186.2.3 п.186.2 ст.186 ПКУ).
     Таким чином, у разі якщо постачання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, організації, облаштування та обслуговування експозиційних стендів, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів здійснюється на митній території України, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою. У разі постачання даних послуг за межами митної території України – такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.

Штрафи за непроведення індексації–тепер і фінансові

18.01.2016 10444

Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант,
директор навчального центру "Dominanta"

Фінансові штрафи за порушення трудового законодавства

Вперше в історії трудового законодавства з 01.01.2015 р. з’являються фінансові штрафи за порушення трудового законодавства.

Замість фрази «Особи, виннi в порушеннi законодавства про працю, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством», яка довгий час було присутня у статті 265 КЗпП, з’явились нові умови щодо відповідальності за порушення законодавства про працю.

Фінансові штрафи, про які далі піде мова, це штрафи, які накладаються на розрахунковий рахунок роботодавця. До речі, ці штрафи накладаються не тільки на юридичних осіб, але й на роботодавців – фізичних осіб – підприємців.

Отже, юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у таких розмірах:

1) 30 мінімальних зарплат, встановлених законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (при розмірі мінімальної зарплати 1218 грн– це 36540 грн, при розмірі у 1378 грн – це 41340 грн) за наступні порушення:

•фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), (нагадаємо, трудовий договір = наказу)

•оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві,

•виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків.

2) 10 мінімальних зарплат, встановлених законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення – (при розмірі мінімальної зарплати 1218 грн – це 12180 грн, при розмірі у 1378 грн – це 13780 грн) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці).

Саме до цього штрафу відноситься і порушення в частині не проведення індексації заробітної плати. Чому? Справа в тім, що відповідно до Закону про індексацію грошових доходів, індексація заробітної плати є обов’язком роботодавця з метою часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Враховуючі Закон про оплату праці та Інструкцію зі статистики зарплати, суми індексації входять до складу додаткової заробітної плати. Відповідно, порушуючи вимоги трудового законодавства, роботодавець, який не здійснює державних гарантій в мінімальних розмірах, пов’язаних з можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, тобто не проводить індексацію зарплати, може отримати фінансовий штраф за кожного працівника, якому дохід не індексується.

З грудня 2015 р. додано ще одну підставу для застосування штрафу у розмірі 10 мінімальних зарплат: це порушення прав і гарантій мобілізованих працівників.

3) 3 мінімальні зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення і тут вже немає прив’язки до кожного працівника, отже, цей штраф в цілому по підприємству (при розмірі мінімальної зарплати 1218 грн – це 3654 грн, а при розмірі у 1378 грн – це 4134 грн)  за такі види порушень:

•порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць,

•виплата їх не в повному обсязі.

4) 1 мінімальна зарплата (1378 грн або 1218 грн) за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених вище.

Штрафи накладає інспекція праці на підставі винесених постанов в ходу планової чи позапланової перевірки роботодавця.

При цьому практика перевірок інспекцій з праці за 2015 рік засвідчує застосовування ними тільки адміністративних штрафів, про які читайте нижче. Фінансові штрафи за 2015 рік до жодного роботодавця не застосовувались. Чому?

Як роз’яснює Держпраці у своїй консультації (надруковануа у "Праця i зарплата" N 46 (962), 09 грудня 2015 р.), порядок накладення штрафiв вiдповiдно до ст. 265 КЗпП сьогоднi перебуває на узгодженнi iз зацiкавленими державними органами. Слiд зауважити, що ст. 265 КЗпП не зазначено строкiв давностi для притягнення суб’єктiв господарювання до вiдповiдальностi. Таким чином, має бути застосовано загальнi строки давностi, встановленi ст. 114 Податкового кодексу України (три роки). Отже, вiдсутнiсть сьогоднi порядку накладання штрафiв не звiльняє вiд вiдповiдальностi суб’єктiв господарювання в майбутньому.

Адміністративні штрафи

Статтю 41 КпАП України законодавець оновив у 2015 році, доповнюючи адміністративну відповідальність новим штрафом від 8500 до 17000 грн за фактичний допуск працівника без трудового договору, допуск працівника – іноземця до роботи без дозволу.

За інші порушення трудового законодавства передбачена адміністративна відповідальність від 510 до 1700 грн. А за порушення прав і гарантій мобілізованих працівників – штраф у розмірі від 850 до 1700 грн.

Адміністративні штрафи накладаються на підставі рішення суду на посадових осіб підприємства. Підставою для рішення суду є направлений в суд протокол постанови про накладання адмінштрафу, який виписує інспектор з праці під час перевірки роботодавців.

Від редакції:

Мінімальна заробітна плата у 2016 році становить (у місячному розмірі): з 1 січня — 1378 гривень, з 1 травня —1450 гривень, з 1 грудня — 1550 гривень. Більше про основні показники і мінімуми Держбюджету-2016 читайте тут.

Коли повідомляти про прийняття на роботу?

На сайті «ДК» активно обговорюються строки подання до ДФС повідомлення про прийняття на роботу найманих працівників. Зокрема, чи треба його подавати в строк не пізніше дня, що передує дню виходу на роботу?

Зазначений підхід ґрунтується на листах Мінсоцполітики, зокрема листі від 04.08.2015 р. №432/13/155-15 (див. «ДК» №35/2015), де зазначалося, що дата наказу про прийняття на роботу і дата початку роботи не збігаються. Саме таким чином, тобто складанням наказу про прийняття на роботу перед днем, у який працівника буде фактично допущено до роботи, Мінсоцполітики пропонує виконати вимогу ч. 3 ст. 24 КЗпП: подати до ДФС інформацію про зарахування працівника до моменту допуску його до роботи.

Але чи це єдиний спосіб виконати таку вимогу? Гадаємо, ні.

Справді, згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. Кабмін постановою від 17.06.2015 р. №413 визначив форму повідомлення та встановив, що воно подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Вказівки на конкретну дату і день подання повідомлення, наприклад «не пізніше дня, що передує дню початку роботи», ні КЗпП, ні Постанова №413 не містять. На нашу думку, це означає, що за потреби терміново стати до роботи повідомлення може бути надано навіть того самого дня, коли працівник почне працювати. Відомо, що робочі зміни не завжди починаються о 8-й чи 9-й ранку, коли починає працювати орган ДФС. Робота конкретного працівника може починатися в будь-який час, визначений графіком: і о 10:00 ранку, і о 20:00 вечора. Головне — щоб повідомлення за часом було раніше початку роботи.

Постанова №413 визначає, що одним зі способів подання повідомлення до ДФС є подання його засобами електронного зв’язку з використанням ЕЦП. Це дозволяє зафіксувати не лише дату, а й час подання повідомлення. Так, згідно з п. 7.5 Інструкції, затвердженої наказом ДПАУ від 10.04.2008 р. №233, друга квитанція, що є підтвердженням прийняття податкових документів до бази даних податкового органу, містить, зокрема, інформацію про дату та час приймання.

А в разі подання звіту на паперових носіях час подання не фіксується. Тому під час перевірки може виникнути запитання: чи дотримано правило завчасного подання? Доводити це мусить роботодавець. Саме тому паперове повідомлення варто подавати завчасу — принаймні за день до початку роботи.

За електронної форми подання достатньо встигнути до початку роботи. Тобто подати повідомлення цілком можна й того самого дня, але зміна працівника має починатися пізніше фактичного подання.

Якщо працівник працює у ті самі години, що й податковий орган, то треба, щоб повідомлення було надіслане до початку робочого дня (електронні засоби це дозволяють, а певні категорії працівників, приміром директор, можуть мати ненормований робочий час). Інакше працівник не повинен працювати повний робочий день. Приміром, якщо повідомлення подано о 10:30, то цього дня працівник повинен стати до роботи не раніше 10:31. Це має бути зафіксовано у графіку, табелі обліку робочого часу та, за потреби, — в наказі, заяві, інших документах. Так, зокрема, в наказі або резолюції керівника на заяві на прийняття на роботу може бути зафіксовано не лише дату, а й час допуску до роботи, наприклад: «допустити до роботи 12 грудня 2015 р. о 12:00 год.».

Однак для уникнення зайвих спорів при паперовому поданні все-таки варто подавати повідомлення принаймні за день.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор

У декларації якого звітного періоду відображати розрахунок коригування до податкової накладної?

     У разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого отримувачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.
     покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.
     У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;
     покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 днів з дати його складення.
     Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 180 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:
     у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник зобов’язаний збільшити суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;
     у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.
Повна:
     Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
     Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
     а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
     б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.
     Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.
     Згідно з п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
     а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
     б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
     Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.
     Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:
     постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
     отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
     При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.
     Тобто, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого отримувачем в ЄРПН протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.
     покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.
     У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:
     постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;
     покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 днів з дати його складення.
     Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 180 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:
     у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник зобов’язаний збільшити суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;
     у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.

Выполнение работ для предприятия внештатными сотрудниками (аутсорсинг, аутстаффинг, фриланс)

В условиях усиливающейся конкуренции развитие бизнеса становится возможным во многом благодаря эффективному управлению активами как материальными, так и людскими. Одним из способов управления является минимизация количественного состава предприятия. При этом работа, в том числе и на постоянной основе, выполняется работниками, не входящими в штат предприятия.

У этого подхода достаточно много преимуществ: экономия на социальных взносах с заработной платы, больничных, отпускных, штрафах за нетрудоустройство инвалидов, на отсутствии рабочего места и связанных с этим накладных расходов и пр.

К инструментам проведения на предприятии такой кадровой политики обычно относят:

  • аутстаффинг – выведение из штата предприятия сотрудников, фактически остающихся на своем рабочем месте и выполняющих прежние обязанности;
  • фриланс (или фрилансерство) – привлечение конкретного специалиста (фрилансера) для выполнения работ без нахождения на территории предприятия;
  • аутсорсинг – выполнение сторонней организацией (аутсорсером) определенных задач или некоторых бизнес-процессов предприятия (см. также п. 80 Методологических основ и пояснений к позициям Классификации видов экономической деятельности, утвержденных приказом Госстата от 23.12.2011 г. № 396).

Казалось бы, ничего нового здесь нет. Как и любые другие работы или услуги, они могут быть выполнены юридическими либо физическими лицами. С ними заключают договоры выполнения работ, оказания услуг, гражданско-правового характера, подрядные и субподрядные договоры.

Однако, подобные виды договорных отношений предусматривают единовременную оплату результатов труда на основании акта выполненных работ, а рассматриваемые в данной теме виды работ подразумевают постоянное или в течение длительного периода выполнение работы с ежемесячной оплатой. Аутстаффинг, аутсорсинг и фриланс являются стратегической кадровой политикой предприятия для выполнения постоянных, а не разовых или периодических работ.

Отметим, что не так давно появился и такой термин, как "краудсорсинг" (англ. crowd – "толпа", sourcing – "подбор ресурсов") – выполнение необходимой работы бесплатно или за небольшое призовое вознаграждение энтузиастами, решающими конкретную проблему для компании, что в современных условиях развитых коммуникативных сетей вполне реально. Примерами применения краудсорсинга являются объявления предприятиями конкурсов на разработку предложений по улучшению дизайна их продукции или приз за решение некой технологической проблемы. Вознаграждением в данном случае выступает не столько денежный приз, сколько удовлетворение возможностей самореализации.

Преимущества и недостатки привлечения для выполнения работы внештатных сотрудников

Исходя из своих целей и имеющихся ресурсов, каждая организация должна сама определить, отдавать ту или иную часть работ по обеспечению своего бизнеса на сторону или выполнять ее самостоятельно. Очевидно, что определяющим фактором будет являться сравнение экономической эффективности этих вариантов, анализ их преимуществ и недостатков.

Следует отметить, что рассматриваемый вариант организации труда имеет ряд преимуществ:

  • ограничение штата предприятия, например, для сохранения за предприятием статуса малого;
  • экономия средств на оплату труда – стоимость оплаты привлекаемых работ или услуг может быть гораздо ниже, чем затраты на построение собственной кадровой структуры. Кроме того, на заработную плату работников необходимо начислять налоги и взносы. Стоимость же работ (услуг) сокращает налогооблагаемую базу;
  • экономия средств, связанных с созданием и обслуживанием рабочего места – при создании собственной структуры необходимы дополнительные офисные площади, оргтехника, канцтовары, справочно-правовые системы, лицензионное ПО и пр.;
  • постоянная безотказная работа – собственным работникам нужно предоставлять ежегодный отпуск, больничные, а фирма – аутсорсер работает постоянно;
  • экономия рабочего времени – подбор кадров, их обучение и организация какого-либо процесса требует времени. Аутсорсер имеет инфраструктуру, технологии и обученных специалистов, а фрилансер является специалистом (иначе, какой смысл его нанимать) и работает на своей технике;
  • гибкость в управлении трудовыми ресурсами – предприятию не нужно беспокоиться о сокращении (увеличении) численности своих сотрудников при изменении ситуации на рынке, перепрофилировании деятельности, уменьшении (увеличении) объемов производства и т. п.;
  • возможность передачи ответственности за выполнение конкретных функций, сокращение (но ни в коем случае не отмена) функции администрирования, управления процессом;
  • возможность сконцентрироваться на ключевых направлениях бизнеса.

Поскольку компания, специализирующаяся на предоставлении определенных услуг, первой сталкивается с возникающими проблемами в данной области, она инвестирует в выработку решений, задач и развитие соответствующих технологий, в постоянное повышение квалификации своего персонала. Узкая специализация в предметной области позволяет компании обеспечивать надежное и качественное исполнение передаваемых ей на аутсорсинг функций, а благодаря выполнению однотипных операций для множества клиентов поставщик может удерживать конкурентоспособные цены на свои услуги. Для того чтобы обеспечить такое же качество самостоятельно, заказчику необходимы значительные инвестиции в развитие персонала, оборудование, программное обеспечение. Все вышеизложенное в полной степени относится и к индивидуальным специалистам – фрилансерам.

Таким образом, предприятие-заказчик получает возможность переложить часть производственного цикла или какие-либо бизнес-процессы, обеспечивающие хозяйственную деятельность предприятия, на профессионалов в конкретной сфере деятельности за умеренную плату.

К недостаткам в случае привлечения для выполнения работы внештатных сотрудников относятся:

  • отсутствие четкой законодательной базы, что затрудняет официальное применение услуги по выведению персонала за штат;
  • опасность потери управляемости бизнес-процессом, отданным на сторону, отсутствие должного контроля деятельности организаций или специалистов, предоставляющих услуги аутсорсинга;
  • возможность разглашения конфиденциальной информации;
  • риск убытков в случае привлечения недобросовестного аутсорсера;
  • риск внезапного прекращения оказываемых услуг, поскольку фирма-аутсорсер, как и любой субъект предпринимательства, может, например, прекратить свою деятельность;
  • сложность мотивации сотрудников, которые де-юре работают не в той компании, в которой работают де-факто, что влечет за собой различия в бонусно-премиальной системе и социальном пакете;
  • опасность потери некоторых видов деятельности, которые в совокупности с основным видом обеспечивали организации успех на потребительском рынке. Кроме того, чрезмерное применение аутсорсинга может привести фирму-заказчика в полную зависимость от внешних исполнителей;
  • психологический фактор – сложно доверить ответственные производственные или хозяйственные процессы сторонней организации.

Кроме этого, не исключена возможность, что налоговые органы при проверке не признают, что работники трудятся на предприятии по договорам со сторонними организациями, а будут доказывать, что они фактически являются наемными работниками, а оплата их услуг является заработной платой. К чему это может привести очевидно – начисление налогов на суммы, признанные зарплатой, штрафы и пеня. Однако, эту опасность можно минимизировать, тщательно подходя к составлению договоров, в обязательном порядке согласовывая их с юристом.

К сложностям применения аутсорсинговых операций можно также отнести недостаточно урегулированную законодательную базу. Иногда по этой причине заказчик должным образом не может защитить свои интересы от недобросовестного исполнителя услуг, даже если они четко оговорены в договорах.

Особенности передачи работ или персонала на сторону и выбор партнеров

Подготовка перевода части деятельности предприятия на аутсорсинг или перевода части работников на аутстаффинг – процесс кропотливый и требующий тщательного анализа.

Для принятия решения о целесообразности использования аутсорсинга руководителю конкретного предприятия необходимо осуществить следующие шаги:

  • выделить бизнес-процессы, которые можно передать на аутсорсинг. При этом определяется возможность снижения накладных расходов подразделений: с неполной или сезонной загрузкой; производящих продукцию или услуги, которые можно купить на рынке по сопоставимой цене; требующих модернизации дорогого специализированного оборудования при условии существования на рынке предприятий, уже имеющих подобный налаженный бизнес;
  • произвести расчет себестоимости услуг подразделений, намеченных к передаче на аутсорсинг, и сравнить его с предложениями аутсорсинговых компаний;
  • упорядочить и описать организацию бизнес-процессов, передаваемых на аутсорсинг, с тем, чтобы в случае заключения контракта с аутсорсинговой компанией подробно указать в нем взаимные ожидания и договоренности относительно исполнения услуг;
  • формализовать процесс обмена входящих и исходящих потоков информации и результатов выполнения работ, определить работников, осуществляющих такие операции и отвечающих за их четкое выполнение;
  • назначить ответственного за поддержание контактов и осуществление контроля за качеством и сроками оказания услуг аутсорсинговой компанией.

При оценке экономической эффективности перехода на аутсорсинг необходимо учитывать, что для того чтобы обеспечить такое же качество самостоятельно, заказчику необходимы значительные инвестиции в развитие персонала, оборудование, программное обеспечение. Зачастую эти компоненты затрат ошибочно исключают из расчета и просто сравнивают стоимость услуг с затратами на содержание персонала, вовлеченного в передаваемый бизнес-процесс. Если принять во внимание все перечисленные выше факторы и оценивать проблему с точки зрения оптимальности соотношения "цена-качество", то бизнес-модель с использованием аутсорсинга зачастую становится более выгодной.

Кроме того, необходимо принять во внимание, что критерий ценового выигрыша от использования аутсорсинговых услуг по сравнению с выполнением работ своими силами совсем не обязательно является определяющим. Поначалу экономия на аутсорсинге может и не произойти. Переход на аутсорсинг – это стратегия, направленная на повышение прибыльности и конкурентоспособности в долгосрочной перспективе. В случае применения аутсорсинга предприятие получает возможность сконцентрировать ресурсы на профильном бизнесе и не заниматься построением и поддержкой не связанной с ним инфраструктуры.

Особое значение приобретает вопрос оценки качества (верификации) передаваемых на аутсорсинг процессов. Исходя из возможных ситуаций относительно компетентности и умения выполнить работниками предприятия данный процесс, организация контроля качества процесса имеет свои особенности:

  • у предприятия есть компетентные работники, но по коммерческим или иным причинам оно решает бизнес-процесс отдать на сторону. В этом случае критерии контроля уже определены и должны быть преобразованы в конкретные требования к аутсорсеру;
  • предприятие не имеет компетентных работников для выполнения бизнес-процесса и решает привлечь для его выполнения фирму-аутсорсера. В этом случае необходимо удостовериться, что рычаги контроля, предложенные поставщиком данного процесса, адекватны, а в некоторых случаях может понадобиться помощь внешних специалистов для проведения оценивания.

Желательно определить некоторые или все методы контроля переданного процесса в договоре между заказчиком и аутсорсером. В некоторых ситуациях может оказаться, что невозможно проверить выход переданного процесса путем последовательного мониторинга или измерения. Тогда организация должна убедиться, что контроль за переданным процессом включает его подтверждение (валидацию) в соответствии со стандартами ISO 9001.

Следует отметить, что одним из основных этапов при передаче каких-либо функций предприятия на аутсорсинг является поиск и выбор профессионального партнера.

Существует несколько требований, которым должна соответствовать профессиональная аутсорсинговая компания:

  • наличие опыта в данном виде деятельности и достаточное количество специалистов необходимой квалификации;
  • применение современной техники и оборудования с использованием новых технологий и разработок;
  • развитая инфраструктура в различных регионах.

Немаловажным критерием оценки аутсорсинговой компании является также "прозрачность" и понятность ее действий. На каждом этапе сотрудничества аутсорсер должен обосновать любое изменение расценок, условий работы и качества услуг.

Большое значение при выборе надежного партнера играет также его репутация на рынке. Сервисная компания должна быть готова предоставить список своих клиентов и их рекомендации, что даст возможность судить об опыте аутсорсера и качестве предоставляемых им услуг.

Аутстаффинг

Аутстаффинг (англ. outstaffing – "вне штата"). Основной смысл этого подхода понятен – исключить работника из списка персонала предприятия, но при этом сотрудник остается на своем рабочем месте и выполняет прежние обязанности. Иногда аутстаффинг именуют "откомандированием сотрудников", "лизингом персонала" и т. д.

При аутстаффинге сотрудники, работая в одной компании, числятся в штате другой, которая в таком случае называется провайдером и берет на себя обязательства по выплате заработной платы, работе со всей кадровой документацией, отчислению налогов, оформлению больничных листов и т. п.

Кроме этого, вывод персонала за штат можно также организовать следующими путями:

  • работники устраиваются на работу к частному предпринимателю (физическому лицу – субъекту предпринимательской деятельности);
  • работник сам становится таким предпринимателем – самозанятым лицом;
  • с работником как с физическим лицом заключается договор гражданско-правового характера.

Конкретное решение принимается с учетом особенностей налогообложения и организации деятельности предприятия.

Кроме минимизации налогообложения, с помощью аутстаффинга можно решить следующие проблемы:

  • мгновенно уволить персонал без каких бы то ни было обязательств перед работниками и службой занятости;
  • создать временную проектную команду для реализации или запуска конкретного проекта;
  • увеличить испытательный срок до года, в то время как по закону он не должен превышать трех месяцев;
  • перед выходом на пенсию работник хочет получать всю зарплату "в белую" для начисления максимально возможной пенсии;
  • необходимо присутствие предприятия в другом регионе, не открывая при этом филиалы или представительства.

С предприятия при этом снимаются его обязанности как работодателя по предоставлению социальных гарантий работнику, однако остаются требования относительно соблюдения надлежащих условий труда и техники безопасности.

Существенным недостатком в этом случае для работника зачастую является ухудшение условий социального гарантирования, однако это может быть компенсировано увеличением его реальной зарплаты за счет налоговой оптимизации.

Аутстаффинг стали массово использовать как одну из антикризисных мер во время экономического спада 70-х годов наряду с "бартеризацией" торгового оборота и всплеском интереса к офшорным кампаниям. С тех пор интерес к нему периодически возникает, как правило, при неблагоприятной экономической конъюнктуре.

На западе и на востоке, в частности в Японии, где этот метод давно и широко распространен, исторически сложилось, что аутстаффинговые услуги предоставляют кадровые или рекрутинговые агентства.

Одним из типичных примеров аутстаффинга является предоставление частным предпринимателям услуг по ведению бухгалтерского учета.

Следует учитывать, что применение аутстаффинга не всегда возможно в силу специфических причин, например, в строительстве. Поскольку суть аутстаффинга состоит в аренде рабочей силы, то, как сообщает Минрегионстрой в письме от 08.02.2011 г. № 23-13/1052/0/6-11, привлеченные работодателем – арендатором "арендованные" работники не входят в штат строительной организации. В связи с этим такая организация труда будет иметь формальные основания для несоблюдения законодательства об охране труда в строительстве, а также непредоставления социальных гарантий "арендованным" работникам в соответствии с коллективным договором и действующим законодательством. Поэтому применение аутстаффинга в строительстве является проблематичным.

Однако, несмотря на отсутствие законодательных норм, регулирующих данный вопрос, такой механизм найма рабочей силы в Украине применяется на практике, поскольку запрета на аутстаффинг законодательство не содержит.

По мнению Минрегионстроя, применение механизма аутстаффинга в строительстве не может быть реализовано также в связи с тем, что:

  • одним из условий получения строительной лицензии является наличие у строительной организации достаточного количества квалифицированных работников;
  • фактически отсутствует социальная защищенность "арендованных" работников;
  • возникают спорные вопросы, связанные с особыми условиями труда, компенсациями, исчислением трудового стажа, работой в опасных условиях труда;
  • при росте травматизма среди временных работников в строительстве, отсутствует механизм допуска к строительно-монтажным работам "арендованных" работников, в связи с чем необходимо законодательно урегулировать запрещение использования труда таких работников на работах, связанных с повышенной опасностью и др.

Таким образом, применение такого способа подбора работников как аутстаффинг не может быть реализовано в капитальном строительстве в связи с отсутствием законодательного урегулирования данного вопроса, а также в связи с необходимостью соблюдения субъектами хозяйствования норм законодательства, запрещающими ухудшение установленных стандартов социальной защиты работников.

Деятельность субъектов хозяйствования, нанимающих работников для дальнейшего выполнения ими работы в Украине у другого работодателя

1 января 2013 года вступил в силу Закон Украины от 05.07.2012 г. № 5067-VI "О занятости населения", которым на законодательном уровне была предпринята попытка урегулировать деятельность субъектов хозяйствования, нанимающих работников для дальнейшего выполнения ими работы в Украине у другого работодателя.

Согласно ст. 39 этого закона такая деятельность может осуществляться только на основании разрешения, выдаваемого Государственной службой занятости. Порядок выдачи такого разрешения определен постановление КМУ от 20.05.2013 г. № 359. Однако этот порядок на сегодняшний день так и не вступил в силу. В связи с этим разрешение, на наш взгляд, при осуществлении данного вида деятельности получать не нужно. Это также подтверждается тем, что такого разрешения нет в Перечне документов разрешительного характера в сфере хозяйственной деятельности, утвержденном Законом Украины от 19.05.2011 г. № 3392-VI.

Однако, иные требования, предусмотренные ст. 39 указанного закона соблюдать необходимо.

Отметим, что Минсоцполитики в письме от 26.12.2013 г. № 14909/0/14-13/06 сообщает, что разрешение не выдается, если у субъекта хозяйствования отсутствуют или не отнесены к основным следующие виды экономической деятельности согласно КВЭД:

  • 78.10 "Деятельность агентств трудоустройства";
  • 78.20 "Деятельность агентств временного трудоустройства";
  • 78.30 "Прочая деятельность по обеспечению трудовыми ресурсами".

Государственный центр занятости в письме от 29.01.2014 г. № ДЦ-11-567/0/6-14 сообщает, что необходимость получения разрешения на наем работников для дальнейшего выполнения ими работы в Украине у другого работодателя распространяется исключительно на работодателей – резидентов Украины.

Также отметим, что Государственная служба занятости ведет перечень субъектов хозяйствования, нанимающих работников для дальнейшего выполнения ими работы в Украине у другого работодателя. Порядок ведения этого перечня определен постановлением КМУ от 05.06.2013 г. № 400. Форма заявления о включении в этот перечень утверждена приказом Минсоцполитики от 01.08.2013 г. № 471.

Фриланс

Фрилансер (англ. freelancer – "свободный копьеносец", "вольный стрелок") – внештатный работник, выполняющий удаленно квалифицированную работу. Можно сказать, что это тот, кого раньше называли надомником. Он может быть самостоятельным работником либо одним из элементов системы аутсорсинга.

В письме Минтруда от 15.05.2008 г. № 105/13/116-08 приводятся следующие определения: "фриланс" означает удаленную роботу с помощью сети Интернет, а "фрилансер" – это вольный работник (самозанятое лицо); внештатный работник, выполняющий разовые заказы или временную работу без зачисления в штат предприятия (компании). При этом в письме сделан вывод, что хотя в действующем законодательстве о труде эти термины отсутствуют, но к подобным работникам могут быть применены нормы Положения об условиях труда надомников, утвержденного постановлением Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 29.09.81 г. № 275/17-99, в части, не противоречащей Конституции Украины и законодательству.

В наше время фрилансерами обычно именуют работников творческих профессий, получающих задание и пересылающих результаты работы по сети Интернет – программисты, дизайнеры, корректоры, аналитики, маркетологи, юристы, журналисты, переводчики, сценаристы и т. д.

Таким образом, зачастую ищут не просто специалиста, имеющего достаточный уровень профессиональной подготовки, а конкретную творческую личность со своим неповторимым стилем, почерком, взглядом, способностями.

Многие современные издания не имеют в штате авторов, ограничиваясь лишь техническими работниками, а юридические и консалтинговые компании обычно имеют широкий круг привлекаемых сотрудников. С появлением сетевых информационных технологий и систем электронных расчетов такими удаленными работниками стали некоторые офисные и банковские работники. Одной из самых распространенных профессий для фрилансера является работник Call Center или "консультант на телефоне".

Преимущество для работодателя заключается в том, что фрилансер постоянно находится "на вызове", но вознаграждение получает только за реально проделанную работу.

С точки зрения самого работника он, конечно, вынужден постоянно искать себе работу, однако взамен получает свободу. Он не обязан с 9 до 18 присутствовать на рабочем месте, что для таких творческих личностей, которые обычно и становятся фрилансерами, имеет огромное значение, хотя бы потому, что больше половины из них предпочитают работать по ночам.

Сейчас в Интернете можно найти огромное количество специализированных сайтов, облегчающих поиск работы для фрилансера.

Аутсорсинг

Аутсорсинг (англ. outsourcing – "внешний источник") – передача организацией определенных бизнес-процессов или производственных функций на обслуживание другой компании (аутсорсеру), специализирующейся в соответствующей области. Принцип аутсорсинга: оставляю себе только то, что могу делать лучше других, передаю внешнему исполнителю то, что он делает лучше других, т. е. сосредоточить все ресурсы на том виде деятельности, который является основным для компании, и передать остальные (поддерживающие, сопутствующие) функции надежной и профессиональной специализированной компании.

Понятие аутсорсинга встречается также в ряде нормативных документов:

  • приказ Госпотребстандарта от 11.10.2010 г. № 457 "Классификация видов экономической деятельности ДК 009:2010" (раздел 4);
  • раздел 8 Положения о порядке эмиссии платежных средств и осуществления операций с их использованием, утвержденного постановлением Правления НБУ от 05.11.2014 г. № 705;
  • приказ Госпотребстандарта от 31.12.2008 г. № 525 "Национальный классификатор Украины. Рубрикатор научно-технической информации ДК 022:2008" (подгруппа 82.15.23.15);
  • п. 3.3 Методологических основ и пояснений к позициям Классификации видов экономической деятельности. Разделы 1-5, утвержденных приказом Госкомстата от 23.12.2011 г. № 396.

Именно аутсорсинг является наиболее распространенной в мире схемой привлечения внештатных работников к выполнению определенных работ на предприятии. Необходимо понимать, что он является именно стратегией управления предприятием, а не просто видом сотрудничества с контрагентами, поскольку требует обязательной реструктуризации внутрикорпоративных процессов.

В отличие от услуг сервиса и поддержки, имеющих разовый либо эпизодический характер и ограниченных началом и концом (равно как и выполнение работ по договорам подряда), на аутсорсинг передаются обычно функции по профессиональному обеспечению бесперебойной работоспособности отдельных систем и элементов инфраструктуры предприятия на постоянной основе.

Преимуществом аутсорсинга является использование уже накопленного высокопрофессионального опыта, дополненного необходимым оборудованием, технологиями и инструментарием. Специализация компании – аутсорсера позволяет обеспечивать надежное и качественное выполнение передаваемой на аутсорсинг функции при поддержании конкурентоспособных цен на свои услуги, поскольку она постоянно инвестирует в повышение квалификации персонала и обеспечение его современным оборудованием, в передовые технологии. Это позволяет такой компании сосредоточиться на поддержании своего конкурентного преимущества на том рынке, где они работают.

Для того чтобы самостоятельно обеспечить такое же качество выполнения переданной аутсорсеру функции, заказчику необходимы значительные инвестиции в поиск и обучение персонала, оборудование, технологии, создание рабочих мест.

Чаще всего на аутсорсинг могут быть переданы следующие функции:

  • ведение бухгалтерского, налогового и управленческого учета;
  • подбор кадров и управление персоналом;
  • аудит, маркетинг, бизнес-планирование;
  • юридическое обеспечение деятельности предприятия;
  • компьютерная поддержка и информационные системы;
  • вопросы экономической и информационной безопасности;
  • производство продукции;
  • тестирование и апробация;
  • логистика и транспортные услуги;
  • складские операции и т. д.

Одним из самых востребованных направлений аутсорсинга является обеспечение функционирования жизнедеятельности офиса, включающее в себя, в том числе:

  • уборку;
  • закупку и обслуживание компьютерной и офисной техники;
  • снабжение канцелярскими и прочими расходными материалами;
  • охрану;
  • питание сотрудников и т. д.

К сожалению, действующим законодательством термин "аутсорсинг" не определен, хотя и встречается в ряде нормативных документов. Так, например, согласно Методическим указаниям по инспектированию банков "Система оценки рисков", приведенным в письме НБУ от 15.03.2004 г. № 104, аутсорсинг – это выполнение определенных функций и работ, которые традиционно считаются "внутренними" и выполняются штатными работниками, путем привлечения внешних независимых сторон на договорной основе. Используется для оптимизации расходов и процессов.

Следует отметить, что в классическом понимании аутсорсинг означает передачу определенного подразделения предприятия с персоналом и оборудованием в управление компании-аутсорсеру на срок определенный в договоре. Так Дж. Брайан Хейвуд в книге "Аутсорсинг. В поисках конкурентных преимуществ" определяет термин "аутсорсинг" как перевод внутреннего подразделения или подразделений предприятия и всех связанных с ними активов в организацию поставщика услуг, предлагающего оказывать некую услугу в течение определенного времени по оговоренной цене. Здесь мы видим, что понятия "аутсорсинг" и "аутстаффинг" очень тесно связаны и зачастую отражают один и тот же процесс.

Однако в настоящее время под аутсорсингом скорее понимается именно привлечение сторонних специализированных фирм со своими специалистами и мощностями для передачи им конкретных функций без перевода к ним подразделений предприятия-заказчика. Примером такого аутсорсинга может быть передача функции ведения бухгалтерского и финансового учета аудиторской компании, функций юрисконсульта предприятия – адвокатскому бюро. Аналогичным образом привлекаются клининговые компании для уборки офисов и помещений, транспортные компании, осуществляющие доставку грузов. Как правило, такие компании – аутсорсеры ведут сразу несколько предприятий-заказчиков.

Апофеозом аутсорсинга являются компании, владеющие только брендом (торговой маркой). Производством заняты китайцы, финансовые потоки обеспечивают банки в Гонконге, PR отдан французам, а технологии разрабатываются в немецких лабораториях. У нас, если помните, на заре перестройки подобный фокус пытался проделать господин Довгань со своей концепцией "защищенного качества".

Видами аутсорсинга являются:

  • полный аутсорсинг, когда аутсорсеру передается все подразделение со всеми ресурсами, включая сотрудников, материальными ценностями и прочими активами;
  • частичный аутсорсинг, когда передается какая-либо узкоспециализированная функция подразделения, а за все остальные функции отвечает подразделение заказчика. Например, автослужба предприятия осуществляет все перевозки, за исключением перевозок бензина;
  • управление мощностями, когда передается ответственность за управление каким-либо ресурсом, например, уникальным оборудованием;
  • трансформационный аутсорсинг. Используется в тех случаях, когда сторонняя фирма временно приглашается для организации или изменения работы подразделения, внедрения какой-либо системы или технологии, а по окончании этого процесса контроль над подразделением полностью возвращается клиенту.

Однако, при всем разнообразии подходов различают три основных вида аутсорсинговых операций:

  • производственный аутсорсинг;
  • аутсорсинг бизнес-процессов;
  • IT-аутсорсинг.

Производственный аутсорсинг

Производственный аутсорсинг предполагает передачу части производственных процессов или всего цикла производства сторонней компании. Кроме того, возможен вариант продажи части своих подразделений другим компаниям и дальнейшее взаимодействие с ними уже в рамках аутсорсинга. Исследования Американской ассоциации менеджмента (American Management Association) показали, что уже в 1997 году более половины американских промышленных компаний передали на аутсорсинг хотя бы один компонент своего производственного процесса.

Производственный аутсорсинг позволяет компании:

  • сосредоточиться на разработке новых продуктов и услуг, что важно в условиях стремительно изменяющихся технологий и спроса для обеспечения конкурентного преимущества;
  • увеличить гибкость производства. На небольших заводах проще заниматься перестройкой производственного процесса и диверсифицировать выпускаемую продукцию;
  • использовать дополнительные преимущества от ведения бизнеса на рынках с дешевой рабочей силой.

Применение принципа производственного аутсорсинга в современном глобализованном виде звучит примерно так: "все, что ни производится, производится в Китае".

Следует отметить, что, передав часть производственного цикла сторонней компании, предприятие может избежать расходов на инвестиции в дорогостоящее оборудование и создание производственных площадей, сократить расходы на содержание офиса и аппарата управления. Кроме того, появляется возможность использовать чужой высокопрофессиональный опыт, накопленный при решении аналогичных задач и основанный на новых технологиях и знаниях.

Аутсорсинг бизнес-процессов

Аутсорсинг бизнес-процессов включает передачу сторонней организации отдельных бизнес-процессов, которые не являются для компании основными, бизнес-образующими. Как правило, традиционными для передачи на аутсорсинг являются:

  • бизнес-процессы, тесно связанные с производством, но являющиеся обеспечивающими (энергетическое хозяйство, производство оснастки, организация транспортного обеспечения, ремонтных и других вспомогательных работ, логистические процессы);
  • бизнес-процессы, важные для развития бизнеса компании, но требующие соответствующего оборудования и специализированной подготовки сотрудников, выполняющих эту работу (маркетинг, реклама, бухгалтерские и юридические услуги, подбор и обучение персонала);
  • бизнес-процессы, не требующие высокой квалификации, но занимающие много рабочего времени и монотонные по характеру работ (неквалифицированный ручной труд на производстве, уборка помещений, курьерские услуги и т. д.).

Таким образом, понятие "аутсорсинг бизнес-процессов" включает в себя большое количество различных второстепенных функций предприятия, передача которых на управление дает возможность более эффективного использования предприятием своих ресурсов для достижения основных производственных задач.

Следует отметить, что аутсорсинг позволяет решить проблемы с непрерывностью любых бизнес-процессов, поскольку замена персонала на время отпуска, болезни, обучения обеспечивается аутсорсером, ответственным за выполнение конкретных, взятых на себя функций. Предприятию не нужно привлекать, обучать и удерживать квалифицированный персонал. Кроме того, появляется гибкость в управлении ресурсами – компании не нужно беспокоиться о сокращении численности своих сотрудников при изменении ситуации на рынке, перепрофилировании деятельности, уменьшении объемов производства.

IT-аутсорсинг

IT-аутсорсинг (англ. information technology – "информационные технологии") можно также отнести к аутсорсингу бизнес-процессов, но в силу своей специфики и направления специализации эти аутсорсинговые услуги принято выделять в отдельный вид.

Условно услуги IT-аутсорсинга делятся на:

  • "железо" – подбор, установка, настройка и модернизация компьютеров и их поддержание в работоспособном состоянии;
  • "сеть" – создание и администрирование внутренних информационных сетей предприятия, веб-ресурсов, защита информации от атак и взломов, эффективный обмен информацией, обеспечение надежного хранения данных;
  • "софт" – разработка установка и сопровождение программного обеспечения, защита от вирусов.

Следует отметить, что роль IT-аутсорсинга значительно возрастает с развитием информационных технологий. Чтобы использовать передовые компьютерные технологии предприятия сталкиваются с необходимостью инвестировать на порядок больше средств в быстро устаревающее и дорогостоящее программное обеспечение и привлечение более квалифицированных специалистов. Поэтому использование IT-аутсорсинга в виде привлечения профессионалов для разработки и обслуживания программного обеспечения и компьютерной техники предприятия становится все более распространенным явлением.

На одне постачання оформили дві податкові накладні: як виправити?

14 грудня 2015 року сільгосппідприємство помилково оформило на одну й ту саму операцію з постачання сільгосппродукції дві податкові накладні з різними номерами і зареєструвало їх у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). Помилку було виявлено на початку січня 2016 року.

Як її виправити? Чи потрібно сільгосппідприємству в декларації з ПДВ за грудень відображати «подвійне» податкове зобов’язання?
Нагадаємо, що згідно з п. 185.1 Податкового кодексу (далі – ПК) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов’язань із постачання товарів/послуг уважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася перша з подій:
– або зарахування коштів від покупця/замовника як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню,
– або відвантаження товарів (надання послуг).
Отже, у разі здійснення операції з постачання (перша подія) податкове зобов’язання виникає на суму та в момент такого постачання. На кожне повне або часткове постачання товарів/послуг складається податкова накладна в електронній формі, яка підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.
Тому в разі оформлення на одну операцію з постачання двох податкових накладних одна з таких накладних має бути скасована. Однак на сьогодні порядку скасування помилково оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних не існує. Тому сільгосппідприємству доведеться в декларації з ПДВ за грудень відображати «подвійне» зобов’язання з ПДВ, тобто в тому числі і за зайво оформленою податковою накладною. Адже показники декларації автоматично звірятимуться з показниками ЄРПН, і розбіжності між ними не допускаються. Однак для уникнення подвійної сплати ПДВ рекомендуємо такі дії:
1. Оформити розрахунок коригування до зайвої податкової накладної, зазначивши в ньому причину коригування «зміна кількості». При цьому всю кількість відображених у зайвій податковій накладній товарів слід указати зі знаком «–».
2. Відправити зазначений розрахунок коригування покупцеві для реєстрації в ЄРПН (адже згідно з п. 192.1 ПК розрахунки коригування реєструються отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику).
Як передбачено пп. 192.1.1 ПК, якщо внаслідок перерахунку суми податкових зобов’язань відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок. При цьому постачальник має право зменшити суму таких зобов’язань лише після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.
Тому датувати зазначений розрахунок коригування доцільно останнім днем грудня. Адже в разі його своєчасної реєстрації покупцем (до 15 січня 2016 року) його можна буде відобразити в декларації з ПДВ за грудень, а значить «компенсувати» зайво нараховане в цьому місяці податкове зобов’язання. В іншому разі за грудень доведеться сплачувати завищену суму ПДВ.

Особливості перерахунку частки ПДВ за 2015 рік: роз’яснюють податківці

ДФС повідомила про окремі особливості проведення перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях з урахуванням змін, внесених до правил формування податкового кредиту з липня 2015 року

ДФС у листі від 31.12.2015 р. №48122/7/99-99-19-03-02-17, зокрема, роз’яснила:

1) Розрахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється в рядку 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації.

Для визначення обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій використовуються показники звітності за січень – грудень 2015 року. Обсяг оподатковуваних операцій визначається з урахуванням такого:

  • враховуються обсяги операцій, зазначені в рядках (колонка А) 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3, 8.2.1, 8.2.2, 8.2.3 декларацій та уточнюючих розрахунків, поданих протягом 2015 року незалежно від того, за який звітний період здійснювалося уточнення показників звітності;
  • із рядків 8.1.3, 8.2.3 слід прийняти до розрахунку тільки обсяги операцій, що підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою;
  • не враховуються обсяги операцій, за якими, починаючи з 1 липня 2015 року, були нараховані податкові зобов’язання та які відображені в рядках 1.1 та 1.2 декларацій та уточнюючих розрахунків.

Обсяг неоподатковуваних операцій обчислюється з урахуванням такого:

  • використовуються обсяги операцій, зазначені в рядках (колонка А) 3, 4, 5, 8.1.3, 8.2.3 декларацій та уточнюючих розрахунків, поданих протягом 2015 року, незалежно від того, за який звітний період здійснювалося уточнення показників звітності;
  • із рядків 8.1.3, 8.2.3 слід виключити з розрахунку обсяги операцій, що підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Для визначення як оподатковуваних, так і неоподатковуваних обсягів операцій з уточнюючих розрахунків використовується значення графи 6 підрядка "Колонка А" відповідних рядків.

У графі 4 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації вказується загальний обсяг операцій платника (сума обсягів оподатковуваних і неоподатковуваних операцій).

Обсяг оподатковуваних операцій вказується в графі 5 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації.

У графі 6 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації визначається частка (коефіцієнт) оподатковуваних операцій у загальному обсязі операцій (оподатковувані та неоподатковувані операції).

2) Перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється в таблиці 2 додатка 7 (Д7) до декларації.

Враховуючи те, що з 1 липня 2015 року змінено правила формування податкового кредиту, такий перерахунок здійснюється в два етапи:

I. Коригування податкового кредиту, нарахованого протягом першого півріччя (січень – червень) 2015 року.

Здійснюється перерахунок сум податку, включених до складу податкового кредиту протягом першого півріччя (січень – червень) 2015 року, та визначається сума податку, на яку слід збільшити або зменшити податковий кредит, сформований протягом цього періоду (січень – червень).

Для перерахунку суми ПДВ, що повинна збільшити або зменшити суму податкового кредиту, використовується коефіцієнт, розрахований у графі 6 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації.

Перерахунок здійснюється згідно з таблицею 2 додатка 7 (Д7) до декларації. У графах 3 та 5 таблиці 2 додатка 7 (Д7) до декларації вказуються показники звітності за перше півріччя 2015 року. Сума податку, визначена шляхом такого розрахунку, збільшує або зменшує суму податкового кредиту, нараховану протягом першого півріччя (січень – червень) 2015 року. Результат перерахунку зазначається в рядку 16.4 розділу ІІ "Податковий кредит" декларації за грудень 2015 року.

На суму податку, визначеного за результатами перерахунку, яка повинна збільшити або зменшити суму податкового кредиту за результатами першого півріччя 2015 року, податкові накладні / розрахунки коригування не складаються.

II. Коригування податкових зобов’язань, нарахованих протягом другого півріччя (липень – грудень) 2015 року.

Pа результатами другого півріччя здійснюється перерахунок не податкового кредиту, а сум податкових зобов’язань, нарахованих протягом другого півріччя (липень – грудень) 2015 року на підставі пункту 199.1 ПКУ, та визначається сума податкових зобов’язань, на яку слід збільшити або зменшити податкові зобов’язання, сформовані протягом цього періоду.

Приклад розрахунку податкових зобов’язань з 1 липня 2015 року наведено у листі ДФС від 07.08.2015 р. N 29168/7/99-99-19-03-02-17.

Для перерахунку суми ПДВ, що повинна збільшити або зменшити суму податкових зобов’язань, використовується частка використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, яка визначається як різниця між 100 відсотками (загальний обсяг операцій) та відсотком оподатковуваних операцій, розрахованим у графі 6 рядка 3.1 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації за грудень 2015 року.

Надалі визначається сума податкових зобов’язань, яка мала бути нарахована згідно з пунктом 199.1 ПКУ протягом другого півріччя 2015 року (липень – грудень), та порівнюється із сумою податкових зобов’язань, на яку були складені зведені податкові накладні та включені до рядків 1.1 та/або 1.2 декларацій відповідних звітних періодів.

Різниця між результатами проведеного розрахунку та фактично нарахованими протягом другого півріччя ПЗи є сумою податкових зобов’язань, на яку слід збільшити або зменшити податкові зобов’язання, донараховані протягом другого півріччя (липень – грудень).

Така сума збільшення або зменшення податкових зобов’язань визначається окремо по кожній з податкових накладних, складених протягом другого півріччя 2015 року (липень – грудень).

На суму податку, визначеного за результатами перерахунку, яка повинна збільшити або зменшити суму податкових зобов’язань за результатами другого півріччя 2015 року, до кожної з таких зведених податкових накладних складаються розрахунки коригування, які підлягають реєстрації в ЄРПН.

Результат коригування вказується з відповідним знаком у рядку 8.4.2 розділу І декларації за грудень 2015 року, оскільки з урахуванням змін до ПКУ, показники, для яких був передбачений цей рядок, відсутні.

При цьому в рядку 8.4.2 розділу І декларації за грудень заповнюється тільки колонка Б, а колонка А не заповнюється.

Такі розрахунки коригування також відображаються у таблиці 1 додатка 1 (Д1) до декларації за грудень 2015 року в частині, яка відповідає рядку 8.4.2.

При цьому в графі 2 "Отримувач (покупець)" таблиці 1 додатка 1 (Д1) до декларації платник зазначає власні дані, в графі 3 "Індивідуальний податковий номер покупця" вказує умовний ІПН "400000000000"; в графах 4, 5 вказуються дані зведених податкових накладних, складених у другому півріччі 2015 року (липень – грудень) згідно з пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу; в графах 6, 7 – дані розрахунків коригування, складених до таких зведених податкових накладних; у графі 8 як підстава для складання розрахунку коригування вказується відповідний пункт Кодексу "199.1"; у графах 11 та 12 вказуються суми податку (у разі зменшення із знаком "-"); графи 9, 10 та 13 не заповнюються.

Як зробити внутрішньом’язовий укол

Автор: Admin Категорія: Краса і здоров’я

Отже, Вам чи Вашим близьким призначили робити уколи внутрішньом’язово. Головне не панікувати, все не так вже складно. У цій статті ми розповімо вам як швидко і безболісно провести цю неприємну процедуру.

Всі ми з дитинства боїмося уколів. При призначенні "уколи внутрішньом’язово" ми можемо зніяковіти і запанікувати ще більше. Запам’ятайте, головне заспокоїться і морально налаштуватися! Під час уколу всі м’язи повинні бути максимально розслаблені, тоді не буде боляче!
Внутрішньом’язові уколи можна робити:

  • У сідницю
  • У стегно
  • У руку

Як робити укол в сідницю?

Найпростіше робити внутрішньом’язовий укол в сідницю. Самому зробити такий укол незручно, тому попросіть когось із близьких.

1. Місце для уколу внутрішньом’язово.

Як зробити внутрішньом'язовий укол

Щоб визначити місце уколу, потрібно подумки розділити сідницю на 4 частини. Колоти необхідно у верхню зовнішню частину (на правій сідниці – у верхню праву частину, на лівій – у верхню ліву). Перед уколом обов’язково покладіть хворого, тому що
1) стоячи м’язи не розслабляться, і укол буде дуже болючим;
2) в положенні лежачи немає ризику зламати голку.

2. Тепер потрібно набрати ліки.

Візьміть ампулу і перед відкриттям обробіть її 70% спиртом. Гарненько потрясіть ампулу, підпиляєте кінчик за допомогою спеціальної пилочки (повинна бути в упаковці з ліками) і відламайте його. Тепер розкрийте упаковку шприца. Набирати ліки потрібно акуратно. НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ДОТОРКАЙТЕСЯ ДО ГОЛКИ! Усередині шприца з ліками ви побачите бульбашки повітря, їх необхідно випустити. Переверніть шприц голкою вгору, постукайте по ньому пальцем, щоб бульбашки піднялися вгору і випустіть повітря, яке набралося. (!) Закрийте голку ковпачком.

3. Як робити укол.

Місце уколу обробляється спиртом 70% двічі, спочатку першою спиртовою кулькою (ватка змочена спиртом) ділянку площею 10Х10 (для дезинфекції), потім другою 5х5. У місці уколу розтягніть шкіру (як на фото). Під кутом 90 градусів до поверхні рішучим рухом введіть голку на 3/4 її довжини в м’яз (якщо шприц 2мл – на всю довжину, тому що голки короткі) попередньо рекомендуємо потренуватися на м’яких іграшках (або на подушках). Після введення голки злегка натягніть поршень на себе, переконайтеся, що в шприц не стала надходити кров (якщо з’явилася кров, акуратно дістаньте голку, прикладіть спиртову кульку до місця уколу. Візьміть нову голку і повторіть спробу). Якщо кров не надходить, значить, Ви потрапили в м’язову тканину, а не в судину. Тепер дуже повільно опускайте поршень шприца, чим повільніше і спокійніше будете вводити ліки, тим безболіснший буде укол.

4. Закінчення ін’єкції.

Кулькою зі спиртом притисніть місце ін’єкції і швидким рухом витягніть голку, також під кутом 90 градусів. Це дозволить зупинити кровотечу і знизити ризик потрапляння інфекції в організм. Постарайтеся не натискати. Хворий повинен полежати ще кілька хвилин, щоб ліки розсмокталося.

Кілька порад.

Користуйтеся тільки імпортними шприцами, тому що голки у них тонкі і гострі. А так само у 2-х кубових шприців голка тонша, ніж у 5-ти кубових.

Як робити укол у стегно?

Щоб визначити місце уколу Вам потрібно сісти на табурет і зігнути ногу в коліні. Місцем уколу буде верхня третина бічної поверхні стегна. Тобто бокова частина стегна, та м’яз, яка трохи звисає.

Як зробити внутрішньом'язовий укол

Ногу перед цим максимально розслабте. Глибина введення голки в цьому випадку складе 1-2 сантиметри.
Принцип проведення внутрішньом’язового уколу в стегно такий же, як описано вище.

Важливо:

Якщо Ваші ліки для ін’єкції у вигляді сухого порошку, то його необхідно розвести. Для цього в аптеці Вам потрібно буде купити спеціальну дистильовану воду в ампулах або новокаїн.

Вам знадобиться 1 шприц і 2 голки. Кришку пляшечки протріть спиртом. Після цього однією голкою наберіть новокаїн або дистильовану воду і введіть його в пляшечку з сухим порошком. Дістаньте голку, і гарненько струсіть вміст, до повного розчинення порошку. Наберіть отриманий розчин у шприц. Надягніть нову голку, не знімаючи захисного ковпачка.

При введенні маслянистих розчинів будьте обережні! Маслянистий розчин у жодному разі не повинен потрапити в кров! Ампулу з таким розчином перед тим, як набирати у шприц, краще злегка підігріти під струменем теплої води.

Після введення голки злегка натягніть поршень на себе, переконайтеся, що в шприц не стала надходити кров, повторюся, це дуже небезпечно при введенні масляного розчину. Якщо з’явилася кров, акуратно дістаньте голку, прикладіть спиртової кулька до місця уколу. Візьміть нову голку і повторіть спробу. Якщо ж кров у шприц не надходить – сміливо вводите розчин.

Лікарняні та декретні виплати

З 01.01.2015 р. набрала чинності соціальна реформа: згідно з новою редакцією Закону №1105, ФСС з ТВП та ФСС НВ об’єднали у Фонд соціального страхування України (далі — Фонд). Розгляньмо нарахування та виплату лікарняних і декретних за цим Законом, особливо наголошуючи на змінах, які відбулися в цій процедурі з 01.01.2015 р.

Як відбувається фінансування виплати лікарняних та декретних Фондом з 01.01.2015 р.?

В умовах змін, унесених новою редакцією Закону №1105 до системи державного соціального страхування з 01.01.2015 р., це питання турбує багатьох роботодавців. Але непокоїтися немає причин: як і раніше, новостворений Фонд оплачуватиме і декретні, і допомогу з тимчасової непрацездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності працівника. При цьому, як і раніше, виплачуватимуться лікарняні як унаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, так і в разі такого нещасного випадку або професійного захворювання (ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 42 Закону №1105).

Залишено поки що й різні порядки отримання фінансування (хоча тепер таке фінансування відбуватиметься в межах одного фонду, але, як і раніше, за різними видами соцстрахування).

Як і раніше, кошти на виплату декретних та лікарняних у межах соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності роботодавець отримує на окремий рахунок і виплачує працівнику тільки після їх отримання (згідно з Порядком №26).

Натомість кошти на виплату лікарняних у межах соцстрахування у зв’язку з нещасним випадком на виробництві надходять на поточний рахунок роботодавця і компенсують уже здійснену виплату таких лікарняних (відповідно до Порядку №24).

В обох випадках підставою для отримання фінансування є заява-розрахунок, подана Фонду роботодавцем (форми таких заяв затверджені як додатки до Порядку №26 та Порядку №24).

Зверніть увагу: зазначені порядки, як і інші нормативні акти, прийняті ФСС з ТВП та ФСС НВ, зберігають чинність до затвердження відповідних рішень Фондом, зокрема щодо затвердження нового порядку отримання фінансування від Фонду (відповідно до п. 9 р. VII Закону №1105).

Коли виплачуються лікарняні і декретні?

Право на отримання лікарняних та декретних виплат виникає у працівника в разі настання відповідних страхових випадків. Їх перелік з 01.01.2015 р. наведено в Законі №1105.

Отже, лікарняні надаються, згідно зі ст. 22 Закону №1105, у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в особи одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства;

8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

А допомога по вагітності та пологах (т. зв. декретні) надається, згідно зі ст. 25 Закону №1105, у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Спільним між обома страховими випадками є те, що і період тимчасової втрати працездатності, і період вагітності та пологів, який дає право на отримання зазначених виплат, фіксується у листку непрацездатності. Отже, і фінансування цих виплат від Фонду здійснюється в одному й тому самому порядку.

Чи мають право на лікарняні та декретні зовнішні сумісники?

Ще однією спільною рисою лікарняних та декретних є те, що вони виплачуються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (ч. 1 ст. 30 Закону №1105).

Нагадаємо, що згідно зі змінами, внесеними з 01.01.2015 р. до Закону про ЄСВ, основне місце роботи — це місце , де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де перебуває (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Чи є випадки, коли роботодавець може відмовити у виплаті лікарняних або декретних?

У тому, що стосується виплати декретних, законодавство не встановлює випадків, коли роботодавець має право відмовити працівниці у такій виплаті. Навіть якщо працівниця не повністю використала відпустку по вагітності та пологах до пологів, вона має право на отримання декретних у повному обсязі (ч. 1 ст. 25 Закону №1105).

Те саме відбувається і в разі, якщо збігаються періоди тимчасової втрати працездатності та вагітності і пологів. Тоді листок непрацездатності у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю закривається з дня настання відпустки по вагітності та пологах, і працівниці видається інший листок непрацездатності. Кожен із зазначених листків оплачується окремо, відповідно до норм чинного законодавства (ч. 3 ст. 25 Закону №1105).

У разі надання працівниці відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою не з її вини, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ч. 3 ст. 25 Закону №1105).

А от у виплаті лікарняних роботодавець має право відмовити — на підставах, наведених у ст. 23 або ст. 45 Закону №1105. Підтвердженням деяких із цих підстав (порушення хворим призначеного режиму, у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного сп’яніння) є листок непрацездатності, в якому робиться відповідна позначка або зазначається вид порушення (пп. 4.1-4.2 Інструкції №532/274/136-ос/1406).

Є й обмеження щодо виплати лікарняних, установлені ст. 22 Закону №1105, залежно від виду страхового випадку. Наприклад, лікарняні при догляді за хворою дитиною віком до 14 років виплачуються застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

А згідно з ч. 5 ст. 32 Закону №1105, і лікарняні, і декретні виплачуються у разі, якщо звернення від застрахованої особи про їх виплату надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Отже, якщо працівник звертається до роботодавця з листком непрацездатності, після закриття якого вже минув рік, то роботодавець відмовить у його оплаті.

Як документально оформити виплату лікарняних та декретних? Які документи обов’язково складають у разі такої виплати?

Підставою для надання зазначених виплат за основним місцем роботи є оригінал листка непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону №1105).

Також, згідно з п. 21 Порядку №1266, за сумісництвом надається довідка про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо місць роботи за сумісництвом кілька, разом із копією листка непрацездатності, завіреною за основним місцем роботи, слід надати ще й довідки про середню зарплату за основним місцем роботи і за іншим сумісництвом, де вже була нарахована сума лікарняних.

Крім того, треба оформити такі документи.

Для декретних та лікарняних у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності:

— рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування відповідно до Положення №25 (додатком до цього Положення є форма протоколу, яким оформлюється таке рішення);

— копії документів, які підтверджують право на отримання лікарняних у розмірі 100% середньої зарплати незалежно від страхового стажу (перелік випадків, коли таке право виникає, наведений у п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону №1105).

Для лікарняних у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням:

— акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за формами, затвердженими Порядком №1232.

Зазначені документи є підставою для отримання роботодавцем фінансування цих виплат Фондом (за винятком перших 5 календарних днів тимчасової втрати працездатності, які оплачує роботодавець). Для отримання фінансування роботодавець подає до Фонду заяву-розрахунок за формою або згідно з Порядком №24, або згідно з Порядком №26 (залежно від виду соцстрахування, за яким здійснюється фінансування).

І, звісно, коли фінансування надходить на окремий або поточний рахунок роботодавця в банку, про це свідчить виписка банку. А коли відбувається виплата лікарняних або декретних, оформлюються відповідні видаткові платіжні документи (видатковий касовий ордер, відомість про виплату, банківське платіжне доручення).

Як швидко роботодавець отримує фінансування від Фонду?

Згідно із Законом №1105, робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців на виплати з соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку (ч. 1 ст. 34 Закону №1105). І тільки після цього роботодавець здійснює відповідні виплати працівнику.

Фінансування (фактично компенсація роботодавцю) виплат у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням теж відбувається протягом 10 днів після подання роботодавцем заяви-розрахунку та відповідного акта (п. 1.2, п. 2.7 Порядку №24).

Але на практиці часто трапляються затримки у перерахуванні коштів Фондом роботодавцю через брак коштів. І на цей момент слід зважати, а тим, хто хоче дізнатися про строк такої затримки, — звернутися до відповідного робочого органу Фонду за конкретною інформацією про очікувані строки фінансування.

Щодо сплати ПДФО та ЄСВ із зазначених сум, то порядок їх нарахування розглянуто нижче. А от строки їх сплати до бюджету залишилися торішні. ПДФО сплачується або при виплаті лікарняних, або, якщо фінансування не було отримано вчасно, то протягом 30 календарних днів після закінчення місяця, в якому був нарахований такий дохід. Аналогічно сплачується і ЄСВ: або при виплаті лікарняних та декретних, або, якщо зазначені суми не виплачуються через брак фінансування від Фонду, протягом 20 календарних днів після закінчення місяця, в якому був нарахований такий дохід. Це, як і раніше, є наслідком неузгодженості між порядком отримання фінансування на виплату декретних та лікарняних у зв’язку із соцстрахуванням при тимчасовій втраті працездатності, не пов’язаній із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням: з одного боку, сплачувати ПДФО і ЄСВ із зазначених сум передбачається зі суми отриманого фінансування, з іншого — є чіткі строки сплати цих платежів до бюджету, порушення яких, як наполягають податківці, призведе до сплати штрафів, передбачених ст. 25 Закону про ЄСВ та ст. 126 ПКУ. Тому законослухняні роботодавці вимушені сплачувати ЄСВ та ПДФО у встановлені строки з поточного рахунку, а потім сплачувати ці суми ще раз із отриманого від Фонду фінансування (отримуючи, таким чином, певну переплату з ЄСВ та ПДФО) або повертати ці суми як не використані за цільовим призначенням до Фонду.

Чим відрізняється розрахунок лікарняних за основним місцем роботи та за сумісництвом?

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1105, сума допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) з розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду. Отже, нараховуючи суму лікарняних за основним місцем роботи та за сумісництвом, слід пам’ятати, що та її частина, яка фінансується Фондом, має певний максимальний розмір1.

1 До речі, аналогічна норма встановлена ч. 2 ст. 26 Закону №1105 і щодо декретних, тому на все наведене нижче треба зважати, нараховуючи декретні як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Розраховують середню зарплату для виплати лікарняних і в 2015 р. відповідно до Порядку №1266. Більшість бухгалтерів із ним добре знайомі, тож продемонструємо, як нараховуються лікарняні за основним місцем роботи та за сумісництвом, на прикладі. При цьому беремо до уваги норму п. 9 Порядку №1266, за якою, зокрема, до середньої заробітної плати включається заробітна плата у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачується ЄСВ.

Приклад 1 Працівник приніс листок непрацездатності за основним місцем роботи за період з 15 до 25 січня 2015 р. Розрахунковим періодом для розрахунку середньої зарплати буде липень — грудень 2014 р. (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Дані для розрахунку середньої зарплати за основним місцем роботи до прикладу 1

Місяці розрахункового періоду, 2014 рік
Нараховані виплати
Виплати, враховані до розрахунку
Кількість відпрацьованих робочих днів
Липень
17000,00
17000,00
23
Серпень
17000,00
17000,00
16
Вересень
22000,00*
16000,00
12
Жовтень
21000,00*
16000,00
17
Листопад
17000,00
17000,00
21
Грудень
25000,00**
20000,00
23
Усього
119000,00
103000,00
112
* У вересні — жовтні працівник перебував у щорічній оплачуваній відпустці і мав відпусткові виплати: за вересень — 6000,00 грн, за жовтень — 5000,00 грн (умовно), які в розрахунку середньої зарплати не враховуються.
** У грудні працівнику була нарахована винагорода за договором ЦПХ у сумі 5000 грн (яка не враховується при розрахунку середньої зарплати, оскільки не входить до доходів, зазначених
п. 7 Порядку №1266) і зарплату в розмірі 20000 грн.

Таким чином, середньоденна зарплата для нарахування лікарняних становить: 103000,00 : 112 = 919,64 грн. На період тимчасової непрацездатності припадають 7 робочих днів, саме вони оплачуються за розрахованою середньою зарплатою. Отже, загальна сума нарахованих лікарняних становитиме: 7 х 919,64 = 6437,48 грн, з них 3 робочі дні за перші 5 календарних днів оплачуються роботодавцем (919,64 х 3 = 2758,92 грн), а решта 3678,56 грн фінансуються Фондом.

Приклад 2 (продовження прикладу 1). Далі цей самий працівник приніс копію листка непрацездатності та довідку про середню зарплату на місце роботи за сумісництвом.

Дані для розрахунку середньої зарплати за сумісництвом наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Дані для розрахунку середньої зарплати за сумісництвом до прикладу 2

Місяці розрахункового періоду, 2014 рік
Нараховані виплати
Виплати, враховані до розрахунку за основним місцем роботи
Виплати, враховані до розрахунку за сумісництвом
Кількість відпрацьованих робочих днів
Липень
3500,00
17000,00
3500,00
23
Серпень
3500,00
17000,00
3500,00
16
Вересень
5000,00
16000,00
4706,00*
12
Жовтень
5000,00
16000,00
4706,00*
17
Листопад
3500,00
17000,00
3500,00
21
Грудень
3500,00
20000,00
706,00*
23
Усього
24000,00
103000,00
20618,00
112
* Оскільки максимальна величина доходу, з якого сплачується ЄСВ, становила у вересні та у жовтні 2014 р. 20706,00 грн, а за основним місцем роботи до розрахунку середньої зарплати вже була врахована сума доходу 16000,00 грн (в обох місяцях однакова), то до розрахунку середньої зарплати за сумісництвом буде враховано лише різницю: 20706,00 – 16000,00 = 4706,00 грн. Аналогічно розраховується величина доходу, з якого розраховується середня зарплата, у грудні 2014 р.

Таким чином, середньоденна зарплата для нарахування лікарняних становить: 20618,00 : 112 = 184,09 грн. На період тимчасової непрацездатності припадають 7 робочих днів, саме вони оплачуються за розрахованою середньою зарплатою. Отже, загальна сума нарахованих лікарняних становитиме: 7 х 184,09 = 1288,63 грн, з них перші 5 календарних днів оплачуються роботодавцем (184,09 х 3 = 552,27 грн), а решта 736,36 грн фінансуються Фондом.

Як впливає неповний робочий час на розрахунок лікарняних та декретних?

На розрахунок лікарняних — ніяк. Адже, згідно з п. 15 Порядку №1266, у разі коли робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, а також коли в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, встановлюється неповний робочий день, для розрахунку застрахованій особі допомоги з тимчасової непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата. І оплачується листок непрацездатності за робочі години, встановлені працівникові за його індивідуальним графіком роботи. Таким чином, працівник майже не втрачає у зарплаті (доході).

А от із декретними — навпаки. Оскільки вони виплачуються за календарні дні, зазначені у листку непрацездатності як період вагітності та пологів, то й розрахунок середньої зарплати відбувається шляхом ділення нарахованої зарплати (доходу) за розрахункові місяці на кількість календарних днів у такому періоді. А отже, чим меншою є нарахована зарплата працівника у розрахунковому періоді, тим менша сума допомоги по вагітності та пологах.

Як нарахувати лікарняні за 2014 рік у 2015 році у зв’язку зі змінами, внесеними до Закону №1105 щодо впливу на середню зарплату страхового стажу працівника?

Справді, за ст. 24 Закону №1105 середня зарплата для виплати лікарняних у випадку, не пов’язаному з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, враховується за новими розмірами залежно від розміру страхового стажу:

1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;

3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Зазначені нові обмеження діють з 01.01.2015 р. А як бути з лікарняним за грудень 2015 р., що його працівник приніс у 2015 році? За якими правилами його обчислювати — старими чи новими? Оскільки страховий випадок настав до 01.01.2015 р., то працівник має право на отримання лікарняних, обчислених за старими правилами (оскільки Закон №1105 не має зворотної сили). Таку позицію зайняв ФСС з ТВП у листі від 17.01.2015 р. №2.4-17-92.

Як оподатковуються лікарняні і декретні в 2015 році?

Зміни, внесені до ПКУ та Закону про ЄСВ, стосуються й оподаткування у 2015 році сум нарахованих лікарняних та декретних. Декретні, як і лікарняні, потрапили до доходів, які, якщо вони нараховуються за певний місяць у розмірі, меншому за мінімальну заробітну плату, потребують сплати платником ЄСВ у розмірі добутку мінімальної заробітної плати та відповідної ставки ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Нагадаємо, що ЄСВ зі сум лікарняних та декретних сплачується за ставкою 33,2% для роботодавців (8,41%, якщо працівник інвалід) і 2% для працівників. А ПДФО та військовим збором декретні не оподатковуються (пп. 165.1.1 ПКУ, пп. 1.2 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ).

Натомість суми лікарняних оподатковуються як ПДФО (як виплати, прирівняні до зарплати), так і військовим збором. При цьому до лікарняних у складі загального місячного доходу застосовуються ставки 15% — 20% ПДФО (за п. 167.1 ПКУ).

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

Любиш кататися — люби і ПММ списувати

У складі основних засобів підприємства перебуває легковий автомобіль, який використовується з адміністративною метою. Як правильно оформити списання ПММ для такого автомобіля? Як виправити ситуацію, коли облік пробігу автомобіля не ведеться, а ПММ списуються в тій кількості, яка була придбана за звітний період, тобто без застосування норм і обліку пробігу?

Документальне оформлення витрат ПММ

Витрати ПММ у зв’язку з використанням автомобіля з виробничою метою — це господарська операція згідно з визначенням цього терміна в ст. 1 Закону про бухоблік. Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для бухгалтерського обліку витрат, зокрема ПММ, є первинні документи, які фіксують відповідні факти таких витрат. Ці документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення.

Наразі в законодавстві немає вимоги обов’язково використовувати певні форми первинних документів для списання ПММ. Ще у 2013 р. для цього обов’язково мали застосовуватися подорожні листи за типовою формою №31, а з 16.04.2013 р. такої вимоги вже немає.

1 Ця форма була затверджена наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. №74, який втратив чинність з 16.04.2013 р.

Отже, нині суб’єкти господарювання можуть використовувати довільні форми первинних документів для списання ПММ — див. п. 2.7 Положення №88 та лист Мінінфраструктури від 23.04.2013 р. №4492/25/10-13 (див. «ДК» №27/2013). Нагадаємо, що такі документи мають відповідати вимогам ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88.

На нашу думку, у цьому документі (далі ми називатимемо його подорожнім листом) мають бути такі реквізити: назва, дата і місце складання документа, назва підприємства, від імені якого складено документ; інформація про автомобіль (як мінімум його марка та державний номер), прізвище, ім’я, по батькові, номер посвідчення водія, інформація про наявність та рух ПММ (марка, залишок при виїзді та при поверненні, кількість ПММ, що видано водієві протягом дня), показники спідометра при виїзді з гаража та при поверненні, підписи осіб, відповідальних за стан автомобіля, приймання-передачу автомобіля, стан здоров’я водія. Також у подорожньому листі слід навести результати роботи автомобіля між виїздом з гаража та поверненням до нього: витрати ПММ та загальний пробіг.

Оскільки ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік вимагає складати первинний документ під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, — безпосередньо після її закінчення, то подорожній лист треба оформляти на кожну поїздку автомобіля. На практиці, коли автомобіль інтенсивно використовується протягом робочого дня та може здійснювати кілька поїздок, подорожній лист оформляють за підсумками денної роботи автомобіля. Оформлення одного подорожнього листа за період у кілька днів (за тиждень або навіть за місяць) буде порушенням ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік. Подорожній лист складається та видається водію диспетчером або іншим працівником, на якого покладено функції диспетчера.

Для контролю та впорядкування оброблення даних подорожніх листів можуть складатися зведені облікові документи: тоді це можуть бути відомості списання ПММ тощо, які можуть складатися за місяць (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Дані таких відомостей зручно використовувати для складання актів списання ПММ. Типової форми такого акта для суб’єктів господарювання не затверджено, тож вони також можуть використовувати самостійно розроблені форми.

Досить поширеною є ситуація, коли водій автомобіля придбаває ПММ у роздрібному продажу (на АЗС) за підзвітні кошти, але робить це в неробочий час. Чи буде це порушенням? Факт такого придбання ПММ, підтверджений чеком РРО, свідчить лише про вчинення водієм такого правочину, як придбання ПММ від імені та за рахунок підприємства. Про використання таких ПММ свідчитиме подорожній лист. Отже, факт придбання ПММ у вихідний день ще не означає, що придбані ПММ були використані водієм у вихідний день та на невиробничі потреби. До того ж законодавство не забороняє вчиняти правочини щодо придбання або отримання ПММ від імені підприємства в неробочий час. Докладніше про цю ситуацію «ДК» писав у №41/2014.

Застосування норм списання ПММ у 2015 р.

У період дії розділу ІІІ ПКУ у редакціях до 01.01.2015 р. велике значення для податкового обліку витрат на ПММ мали Норми №43. Нормативні витрати, визначені за Нормами №43, можуть коригуватися з урахуванням коригуючих коефіцієнтів. Коригуючі коефіцієнти, що підвищують нормативні витрати ПММ, наведені в пункті 3.1, а коефіцієнти, що знижують ці витрати, — в п. 3.2 Норм №43. Як розрахувати сумарний коригуючий коефіцієнт, сказано в п. 3.3 Норм №43, а в п. 3.4 та п. 3.5 наведено інші фактори, які впливають на норми витрат ПММ. Податківці визнавали податкові витрати на ПММ лише в межах цих норм виходячи з даних про пробіг автомобіля. Причому якщо таких норм немає у самих Нормах №43, то платникам податку на прибуток слід було звернутися до ДП «ДержавтотрансНДІпроект» із заявою про розроблення тимчасових індивідуальних базових лінійних норм витрат палива на відсутні у Нормах №43 моделі (модифікації) автомобілів. Далі норми витрат ПММ (визначені за Нормами №43 або індивідуальні норми) фіксувалися у наказі керівника підприємства.

З 01.01.2015 р. об’єктом оподаткування податком на прибуток є «прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу». Новою редакцією розділу ІІІ ПКУ, яка діє з 01.01.2015 р., не передбачено жодних коригувань, пов’язаних із витратами на ПММ, отже, ці витрати впливають на оподатковуваний прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

Своєю чергою, правилами бухгалтерського обліку (як П(С)БО, так і міжнародними стандартами) не передбачено нормування витрат ПММ. Це означає, що з 01.01.2015 р. вже немає потреби жорстко контролювати витрати ПММ при використанні автомобілів та розподіляти їх на витрати в межах норм та понаднормові. Норми №43 тепер мають використовуватися лише для планування потреби підприємств у ПММ і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання палива, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива, тим більше що цей наказ не пройшов держреєстрації в Мін’юсті.

Таким чином, витрати на паливо в повному розмірі можуть бути включені до витрат платника податку на прибуток, який використовує легкові автомобілі, у разі використання автомобілів у його діяльності та лише в установлених межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автотранспорту. Такі межі (норми), як і раніше, визначаються у наказі керівника підприємства. До речі, обмеження щодо використання автомобіля в господарській діяльності (у розумінні пп. 14.1.36 ПКУ) теж втратило свою актуальність з 01.01.2015 р. Тепер можна врахувати при визначенні фінрезультату до оподаткування і витрати на використання автомобілів, які використовуються поза межами господарської діяльності, визначеної у пп. 14.1.36 ПКУ, але в межах операційної діяльності підприємства, визначеної у п. 3 НП(С)БО 1 (наприклад, витрати на ПММ для автомобіля, що використовується для обслуговування туристичної бази, яка належить платнику податку на прибуток).

Відновлення обліку пробігу автомобіля

Як відновити такий облік, якщо він не ведеться? Насамперед слід зафіксувати пробіг автомобіля на дату відновлення обліку, і далі вести облік пробігу та витрат ПММ у подорожніх листах. По-друге, слід здійснити інвентаризацію залишку ПММ у паливному баку автомобіля. Ці дані і будуть вихідними даними для відновлення обліку.

Щодо відновлення обліку пробігу автомобіля за попередні періоди та виправлення можливих помилок у фінансовій звітності за ці періоди, то зазвичай це зробити неможливо, якщо немає даних про фактичний пробіг автомобіля та залишки ПММ за ці періоди. В окремих випадках показники спідометра можна відновити на момент придбання автомобіля або за даними сервісного центра, який проводить його ТО, і надалі вести облік з цієї дати. Кількість придбаних ПММ у кожному періоді визначають за прибутковими накладними або чеками РРО. Виходячи з цього, можна відновити подорожні листи та зазначити в них маршрут автомобіля. Витрати в сумі вартості ПММ, що були списані без ведення обліку пробігу, так і залишаться не підтвердженими первинними документами. Для бухобліку та складання фінансової звітності можна буде скористатися поняттям істотної інформації (п. 3 НП(С)БО 1): якщо підприємство та аудитори оцінюють цю помилку як неістотну, фінансову звітність такого підприємства можна буде вважати достовірною.

Інша річ — податківці. Згідно з пп. 20.1.43 та 20.1.44 ПКУ вони мають право перевіряти правильність ведення бухгалтерського обліку, тож з їхнього боку можливим є донарахування фінансового результату до оподаткування та суми податку на прибуток, якщо вони зафіксують завищення витрат на ПММ.

Приклад Підприємство, розташоване в м. Києві, має у власності легковий автомобіль марки Volkswagen Golf 1.6, який використовується для адміністративних потреб. Лінійна норма витрати бензину за Нормами №43 становить 8,9 л/100 км. Підприємство застосовує коригуючий коефіцієнт згідно з пп. 3.1.4 Норм №43 для роботи в умовах м. Києва — 15%. За даними подорожнього листа за 28.04.2015 р., пробіг автомобіля за день становить 250 км, залишок ПММ в баку легкового автомобіля — 5 л бензину (облікова вартість — 19,00 грн/л): 5 л х 19,00 грн/л = 95,00 грн, за день було отримано 40 л бензину — водій придбав його за підзвітні кошти за ціною 24 грн/л з ПДВ, 20,00 грн/л без ПДВ. Витрата бензину за день 28.04.2015 р. становить: 250 км х 8,9 л/100 км х 1,15 = 25,6 л. Залишок бензину в баку автомобіля на кінець дня становить: 5 + 40 – 25,6 = 19,4 л. Підприємство застосовує метод ФІФО1 при списанні запасів. Облік цих операцій показано в таблиці.

Таблиця

Облік операцій з придбання та списання ПММ

Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Коригування фінрезультату до оподаткування
Д-т
К-т
збільшення
зменшення
Придбано ПММ підзвітною особою: 20 грн/л х 40 л = 800 грн
203
372
800,00
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
372
160,00
Списано ПММ за даними подорожнього листа за 28.04.2015 р.: 5 л х 19,00 грн/л + (25,6 – 5) л х 20,00 грн/л = 507,00 грн
92
203
507,00

1 Цей метод визначений у п. 16 та п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.
  • Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
  • Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.
  • НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73.
  • Норми №43 — Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43.

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»

Заповнюємо реєстр виданих та отриманих ПН при постачанні/придбанні товарів, які не є об’єктом оподаткування

24 червня 2014 р.

Податківці у Базі знань відповіли на таке запитання: як заповнюються графи розділів I та II реєстру виданих та отриманих податкових накладних при здійсненні операцій із придбання/постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування?

Контролери зазначили, що облік операцій із постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до вимог ст. 196 ПКУ, ведеться на підставі документів бухгалтерського обліку.

У розд. II реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), митні декларації на ввезені товари, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій із придбання товарів/послуг.

При занесенні до розд. I реєстру документів бухгалтерського обліку, що засвідчують факт постачання товарів (послуг), які не є об’єктом оподаткування:

• у графі 1 записується порядковий номер, який відповідає порядковому номеру запису в реєстрі;

• у графах 2, 3 — відповідні реквізити документа;

• у графі 4 — «БО»;

• у графі 5 — найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізичної особи) покупця;

• у графі 6 — ІПН покупця, якщо такий покупець зареєстрований платником ПДВ, або умовний ІПН «400000000000», якщо покупець таких товарів не зареєстрований платником ПДВ;

• у графах 7, 11 — загальна сума постачання товарів (послуг), які не є об’єктом оподаткування;

• у графах 8, 9, 10, 12, 13 — нуль.

При занесенні до розд. II реєстру документів бухгалтерського обліку, що засвідчують факт придбання товарів (послуг), які не є об’єктом оподаткування:

• у графі 1 записується порядковий номер, який відповідає порядковому номеру запису в реєстрі та проставляється у графі 4;

• у графах 2, 3 — відповідні дати отримання та виписки документа;

• у графі 5 — «БО»;

• у графі 6 — найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізичної особи) постачальника;

• у графі 7 — ІПН постачальника, якщо такий постачальник зареєстрований платником ПДВ, або умовний ІПН «400000000000», якщо постачальник таких товарів не зареєстрований платником ПДВ;

• у графах 8, 9, 11, 13, 15 — вартість придбаних товарів (послуг) залежно від подальшого їх використання;

• у графах 10, 12, 14, 16 — нуль.

Відображаємо у реєстрі податкові накладні, виписані на основі акта виконаних робіт

24 червня 2014 р.

ГУ Міндоходів у Тернопільській області нагадує, що передання робіт підрядником і приймання їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору чи інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає надалі право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здавання роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Також контролери нагадали, що згідно з п. 1 розд. III Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов’язань.

Ураховуючи викладене, платник податку на дату оформлення акта, за умови відсутності письмових зауважень замовника щодо виявлення ним допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, незалежно від того, підписаний цей акт замовником чи ні, повинен виписати податкову накладну й відобразити її в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

У разі визнання судом недійсним акта, підписаного однією стороною, суми податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, оскільки після постачання товарів/послуг здійснюється зміна суми компенсації їх вартості на підставі п. 192.1 ПКУ, та відображенню суми коригування в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Як округлювати вартісні показники в податковій накладній?

20 червня 2014 р.

Податківці в Базі знань відповіли на таке запитання: який порядок скорочення та округлення вартісних і кількісних показників податкової накладної?

Контролери нагадали, що вартісні показники податкової накладної повинні містити не більше двох знаків після коми (крім показника графи 7, якщо для нього інше передбачено чинним законодавством).

При цьому Порядком заповнення податкової накладної не визначені обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної, а також правила округлення як вартісних, так і кількісних показників, отриманих унаслідок розрахунку.

Враховуючи зазначене, для скорочення розрахованих як вартісних показників до другого знаку після коми, так і кількісних показників до необхідної кількості знаків після коми застосовується правило математичного округлення, яке полягає у збільшенні відповідного знака на «1» (одиницю), якщо наступний за ним знак, який скорочується, дорівнює або перевищує «5» (п’ять).

При цьому необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графах 8–12 податкової накладної.

Розрахунок вартісного показника, в якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 податкової накладної отримується число, в якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається правильним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знака після коми округлення не призводить до збільшення такого знака на «1» (одиницю).

Як оформити розстрочку податкового зобов’язання

23.06.2014

Міндоходів в листі від 17.07.2013 р. № 7202/6/99-99-11-02-01-15 нагадало порядок отримання відстрочення (розстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу).Такий порядок визначено ст. 100 ПКУ та наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків» від 30.11.2012 р. № 1261 (далі — Наказ № 1261).

Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків відповідно до п. 3.1 р. III Наказу № 1261 має звернутися до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою із зазначенням суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких іще не настав, а також строк сплати яких уже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, що складається із:

• переліку обставин, котрі свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, докази існування таких обставин;

• аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

• розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Перелік обставин, що є підставами для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), та підтверджуючих ці обставини документів, наведено в постанові КМУ «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» від 27.12.2010 р. № 1235.

Платник податків, який звертається із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму цього грошового зобов’язання (п. 100.2 ПКУ).

За результатами розгляду заяви керівник органу доходів і зборів приймає рішення про розстрочення грошових зобов’язань або відмовляє платнику в письмовій формі за відсутності підстав для надання розстрочення та в разі недотримання обов’язкових вимог, визначених Наказом № 1261. Розстрочення надається окремо за кожним податком, збором, штрафною санкцією, пенею. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення змін у договір розстрочення.

На розстрочені грошові зобов’язання пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання договору до спливу строку дії договору про розстрочення грошового зобов’язання. Такий договір може бути достроково розірваний як з ініціативи платника податків, так і з ініціативи ДПС (якщо платник податків надав недостовірну інформацію під час укладання договору, допускає виникнення нового податкового боргу або порушує умови погашення розстрочених (відстрочених) сум).

Додаток 8 до Декларації ПДВ можна подати на протязі 60 днів

Лист від 13.1.2014 № 448/6/99-99-19-04-02-15

Щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість

Лист Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 р. №448/6/99-99-19-04-02-15

Суттєво. З 2014 року право покупця додати до декларації з ПДВ заяву зі скаргою на постачальника зберігатиметься за ним протягом 60 к. д., наступних за граничним терміном подання податкової декларації за звітний період.

! Платникам ПДВ

Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист <…> щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість та повідомляє.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Тобто скарга на постачальника подається у разі відмови постачальника товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час Законом України від 24.10.2013 р. №657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» до пункту 201.10 статті 201 Кодексу внесено зміни, якими визначено, що право на подання скарги на постачальника зберігається за платником протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року у разі відмови постачальника товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, право покупця додати до податкової декларації заяву зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, зберігатиметься за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

На доповнення до викладеного повідомляємо, що, враховуючи те, що порушене питання врегульоване нормами чинного законодавства, підстави для доповнення Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 р. №127, та для відкликання листів ДПС України від 21.11.2012 р. №9455/0/71-15-3117, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 25.06.2013 р. №1418/10/06-406 відсутні.

Заступник міністра А. ІГНАТОВ

Документи із запізненням – як включати до витрат

«Ситуація, коли помилково в якомусь з минулих періодів забули показати суму «податкових» витрат, прямо врегульована «витратним» п. 138.11 ПКУ. Так, в такому випадку, виявивши помилку, платник податків має право включити суми забутих витрат до складу «податкових» витрат поточного звітного періоду, тобто врахувати їх при заповненні поточної декларації. Причому робити це потрібно за такими правилами:
– Витрати поточного року (тобто забуті витрати, здійснені у звітному податковому році ) включають до складу витрат відповідної групи (відповідно – собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; загальновиробничих; адміністративних і т. п. витрат – залежно від того, якими
витратами вони є ) з відображенням у відповідних рядках декларації. Так, виявивши, наприклад, в IV кварталі 2011 року суму адміністративних витрат, помилково не врахованих, припустимо, в декларації за II квартал, платник податку має право включити їх до складу адміністративних витрат при складанні поточної декларації за II – IV квартали 2011 ( відбивши відповідно в «адміністративноїрядка 06.2 );

При цьому треба зауважити, що фактично для відновлення витрат за правилами п. 138.11 ПКУ необхідності у використанні будь-якого з загальноприйнятих варіантів виправлення помилок, передбачених п. 50.1 ПКУ (через поточну декларацію із заповненням Додатка ВП або через уточнюючу декларацію ), не виникає. А відновлення відбувається шляхом безпосереднього додавання витрат та їх відображення у відповідних “витратних” рядках поточної декларації. У зв’язку з цим Додаток ВП до декларації при цьому не заповнюється і не подається (хоча податківці на пряме запитання про необхідність його подачі в цьому випадку в розділі 110.30.03 ЄБПЗ, обмежившись цитуванням норм законодавства, чомусь так і не дали чіткої відповіді ) . До того ж “видатковий” п. 138.11 ПКУ, зауважимо, не встановлює ніяких обмежень по періодах, таким чином формально не заперечуючи проти відображення у поточних витратах одночасно забутих витрат різних періодів – наприклад, як II, так і III кварталів.

Приемы работы с OziExplorer

Павел Боровский
Paulchen@navytech.ru
Декабрь 2006

Введение

В настоящее время все больше наших сограждан выбирают в качестве отпускного времяпрепровождения путешествия – пешие, конные, велосипедные, автомобильные и по водным просторам нашей необъятной. Сам являясь энтузиастом автомобильных путешествий и походам под парусом, и при этом имея довольно большой опыт использования средств электронной навигации, я решился на написание этой статьи. Время для этой работы выбрано неслучайно. Дело в том, что по мере общения с такими же, как и я, мне приходится встречаться с неосведомленностью любителей путешествий с имеющимися технологиями, связанными с применением GPS приемников, и зачастую приходится объяснять своим коллегам азы. Приличная оскомина набита, доложу я вам. И вот решил сделать "по-правильному" – единожды написав подобное руководство, я избавляю себя от необходимости раз от разу повторять одно и тоже разным людям. Итак, начнем по порядку.

Краткий обзор технологий

Во-первых, давайте сразу определимся с терминологией. Ее будет немного, но позволю себе сделать на ней акцент. Это избавит нас от путаницы в дальнейшем.

GPS – Глобальная система позиционирования (Global Positioning System). Эта система основана на наличии созвездия спутников, каждый из которых в любой момент времени имеет четко определенные координаты. Об этой системе много написано в Интернете с той или иной степенью детальности. В настоящее время существует две системы – американская NAVSTAR и российская ГЛОНАСС. В силу того, что на момент написания этой статьи российская система еще недостаточно доступна для гражданских потребителей, остановимся в дальнейшем на американской NAVSTAR, и именно ее для краткости и будем называть термином GPS.

GPS приемник – это прибор, позволяющий, используя созвездие спутников, определять местоположение наблюдателя с точностью, достаточной для большинства любительских задач навигации. Сейчас на рынке имеется множество профессиональных и любительских GPS приемников с различными возможностями, но всех их объединяет одно – способность определения координат местоположения приемника.

Классы GPS приемников

Я хотел бы выделить три основных класса GPS приемников. Я разделяю их не столько по стоимости, сколько по предоставляемым возможностям. Уверяю, приемники в каждом из выделенных мной классов могут различаться по стоимости в разы, поэтому с моей точки зрения нет смысла проводить классификацию по этому параметру.

1. Модульные приемники. Характеризуются компактностью, отсутствием собственных средств отображения информации, то есть не могут быть использованы отдельно от компьютера. Различаются способами подключения к компьютеру – через USB-порт, через гнездо CompactFlash, по беспроводному интерфейсу BlueTooth и т.п.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 1 Пример модульного GPS приемника с USB-выходом

2. Приемники без возможности загрузки карты. Именно с таких приемников начиналась «эра GPS». Могут быть использованы в качестве автономного устройства. Часто имеют морально устаревший интерфейс подключения к компьютеру через последовательный (COM) порт, что заставляет приобретать дополнительные устройства преобразования, например, COM-USB, в случае отсутствия в компьютере COM-порта. Имеют несколько важных функций, облегчающих навигацию в автономном режиме – возможность внесения в память приемника путевых точек и маршрутов, возможность вернуться назад по пройденному маршруту, и некоторые другие функции

OziExplorer GPS приемник

OziExplorer GPS приемник

Рисунок 2 GPS-приемник Garmin 12

Рисунок 3 Внешний вид экрана (на примере приемника Garmin 12)

3. Прогресс не стоит на месте, и вот третий класс приемников – с возможностью загрузки в память приемника карты. К таким приемникам относятся и серьезные стационарные системы, называемые картплоттерами. Такие приемники сами по себе представляют полноценный навигационный комплекс, не требующий наличия дополнительного аппаратного и программного обеспечения. Эти приемники имеют те же функции, что и описанные в п.2, плюс возможность работы с векторными картами, загружаемыми определенным образом в память аппарата. Такие приемники, как правило, дороже, чем описанные в п.2, и, кроме того, рынок карт для них, особенно по России, еще недостаточно развит, чтобы обеспечить полноценное их использование, хотя прогресс налицо. К такого класса устройствам можно отнести также и сотовые телефоны, снабженные GPS-приемником.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 4 GPS-приемник Magellan SporTrak Color

4. GPS-приемник, сопряженный с КПК. Основное отличие от устройств 3-го класса – возможность самостоятельного выбора программного обеспечения, которое будет отвечать за обработку сигналов от GPS-приемника.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 5 КПК со встроенным приемником GPS

Итак, наличие GPS приемника обеспечивает нам определение наших координат в терминах широты-долготы-высоты над уровнем моря. Но само по себе знание координат мало что даст пользователю. Наша главная задача – наложение полученных от приемника координат на карту. Кстати, обратите внимание – в нашем случае задача отличается от классической задачи ориентирования на местности. В классической задаче мы сталкиваемся с необходимостью определения своих координат на карте по имеющимся ориентирам, а в случае использования GPS мы априори знаем свои координаты, и это серьезно упрощает решение задачи.

Нет ничего сложного в нанесении на карту точки с координатами, полученными от GPS-приемника, достаточно обладать бумажной картой, базовыми знаниями в картографии и набор необходимых инструментов – циркуль, линейка и карандаш. Но любая задача, достаточно точно формализованная, может быть автоматизирована. Автоматизация предполагает наличие некоторого аппаратного и программного обеспечения. В частности, в GPS приемниках 3-го класса по нашей классификации весь комплекс, как мы уже говорили, встроен в единое устройство. Кроме самого навигационного комплекса, необходимо наличие электронных карт.

Типы электронных карт

Электронные карты традиционно на два основных типа – растровые и векторные, рассмотрим каждый из типов поподробней:

Растровые JPG, GIF и т.п. карты (от слова растр – дискретное изображение, представленное в виде матрицы точек на экране; важная характеристика растра – разрешающая способность – количество точек на единицу длины). Такие карты представляют собой обычное изображение, подобно фотографии с цифрового фотоаппарата. Обычно такие карты получаются сканированием бумажной карты с последующей привязкой к некоторой системе координат на поверхности Земли. Главные особенности таких карт – точное соответствие оригинальной карте (если не брать в расчет погрешности сканирования) и низкая стоимость изготовления. К недостаткам можно отнести сравнительно большие объемы графического файла карты большого разрешения, и неизбежную потерю качества картинки при ее увеличении при работе с картой. Такие карты могут быть изготовлены самостоятельно в домашних условиях, достаточно иметь оригинальную карту и сканер, подключенный к компьютеру. Растровые карты сохраняются в виде обычного файла графического формата –

Векторные карты состоят не из точек, а из объектов – река, лес, дорога, населенный пункт, дорожный знак и многое другое. Объекты описываются своими характеристиками, как-то размеры, положение на местности и другими. Векторные карты, в отличие от растровых, не имеют характеристики разрешения. Это означает, что масштабирование карты происходит без потери качества картинки. Главная проблема таких карт – сложность изготовления, откуда и их дороговизна. Вам вряд ли удастся изготовить такую карту самостоятельно – это работа целых коллективов. Одно из достоинств векторных карт – возможность онлайн-обновления коллекции карт, например, через Интернет. Но при этом вероятность человеческой ошибки при изготовлении такой карты гораздо выше, чем при изготовлении растровых карт. Главное отличие векторных карт от растровых состоит в том, что в процессе навигации система может понять, где вы находитесь в настоящий момент – на воде ли, на дороге, сколько футов под вашим килем и т.п., и может сигнализировать рулевому о достижении, например, пороговой глубины. Это главное и неоспоримое достоинство векторных карт.

Для каждого из типов электронных карт имеется соответствующее программное обеспечение, способное совместить сигнал, полученный от GPS приемника, с картой, отобразив ваше текущее местоположение, и позволяя решать основные задачи ориентирования – прокладка маршрута, контроль отклонения от заданного маршрута, расчет ориентировочного времени прибытия к конечной точке маршрута и многое другое.

Мне бы хотелось рассказать в этой статье о том навигационном комплексе, которым я пользуюсь в течение нескольких последних лет. Комплекс построен с использованием GPS приемника Garmin 12XL, планшетного компьютера Fujitsu Stylistic 3400 и программного обеспечения OziExplorer. Ниже приведены основные причины выбора такого аппаратного и программного обеспечения:

Garmin 12XL – приемник без возможности загрузки карт (приемник 2-го класса по нашей классификации). Он может работать с 500 путевыми точками и 20 маршрутами одновременно, каждый из маршрутов может содержать до 30 путевых точек. Кроме того, на момент выбора GPS-приемника это был самый доступный по цене GPS приемник, имеющий возможность подключения внешней антенны, что для меня являлось критичным условием. Приемник крайне неприхотлив к внешнему электропитанию, и нормально работает при напряжении бортовой сети в диапазоне 6..36В. На момент приобретения стоимость приемника составляла около 150 долларов плюс внешняя антенна 35 долларов. От идеи приобретения модульного приемника я отказался, поскольку теряется возможность автономного его использования, например, для пеших вылазок. Покупка картплоттера не рассматривалась по двум причинам – дороговизна самого приемника и отсутствие нормального рынка векторных карт России для загрузки в приемник;
Fujitsu Stylistic 3400 Tablet PC – обыкновенный ноутбук, но с возможностью отключения клавиатуры. Имеет сенсорный экран для управления стилусом. Выбор пал на него, поскольку подобных устройств на аукционе ebay было довольно много, да и марка производителя известна. Вместе с доставкой из США компьютер стоил мне порядка 500 долларов. Основные преимущества такого устройства – универсальность (это обычный компьютер с операционной системой MS Windows 2000, который можно использовать для решения широкого круга задач, в том числе и специализированных, например, сопряжение с новыми устройствами, как-то метеорологический комплекс, лаг, эхолот и др.), разрешение и размер экрана больше, чем даже у современных КПК (800х600 точек, экран 10 дюймов ). Характеристики таковы: Intel Pentium III 400MHz, RAM – 192Mb, HDD – 5Gb. От идеи использования обычного ноутбука я отказался по причине его громоздкости, хоть звучит это и несколько странно. Кроме операционной системы установлены пакет MS Office, Интернет-броузер, почтовый клиент, и, собственно, OziExplorer с набором карт.
OziExplorer – стандартное де-факто программное обеспечение для работы с растровыми картами. По заявлению производителя (www.oziexplorer.com), уже более 500 000 человек скачали себе пробную версию этой программы.
Данный навигационный комплекс используется мной уже в течение нескольких лет, он без проблем пережил несколько походов по разным акваториям, а также ряд автомобильных путешествий по России и за рубежом.

Такой навигационный комплекс, разумеется, не является идеальным, он приведен в качестве примера, как один из возможных вариантов. У моей навигационной системы тоже есть недостатки. Например, мне не нравится большое количество проводов, а яркость экрана компьютера кажется недостаточной, что проявляется на ярком солнечном свете, и т.д. Но все в ваших руках – всегда есть возможности для улучшения нашего несовершенного мира.

Давайте лучше остановимся на подробностях использования OziExplorer. Перечислю его основные функции:

Распознает ряд наиболее распространенных форматов графических файлов (BMP, JPG, TIF, PNG) плюс несколько специализированных форматов карт (MrSID, ECW);
Предоставляет возможности импорта карт из таких навигационных систем, как Digital Raster Graphic (DRG), BSB, NOS/GEO, Kompass, Maptech (PCX, RML, Terrain Navigator, AER), QuoVadis;
Взаимодействует с GPS-приемниками, поддерживающими обмен по протоколу NMEA (к этому числу относится большинство выпускаемых в настоящее время приемников);
Поддерживает большинство распространенных проекций, в том числе проекции Меркатора (как правило, при изготовлении морских карт используется именно эта проекция), Transverse Mercator (часто используется для представления топографических карт, в частности, карты Генерального Штаба РФ используют эту проекцию), и многие другие;
Поддерживает большинство распространенных систем координат (более сотни), в том числе использующиеся при составлении отечественных карт «Пулково 1942», и наиболее распространенная GPS приемниках система WGS 84;
Позволяет вычислять магнитное склонение в любой точке земного шара. Магнитное склонение может быть установлено пользователем вручную для каждой карты, или может быть получено с GPS приемника, либо вычислено непосредственно OziExplorer’ом на основе встроенных алгоритмов;
Умеет обмениваться информацией о точках, маршрутах и пройденном пути с приемниками нескольких десятков моделей, среди которых множество распространенных приемников 2-го и 3-го классов. Обмен данными может производиться в обоих направлениях;
В реальном времени отображает местоположение GPS-приемника, его текущие скорость, направление движения (истинный и компасный курсы), высоту над уровнем моря. Скорости и расстояния могут отображаться по выбору пользователя в различных единицах измерения – км/ч, узлы, мили в час для скорости; километры, мили, морские мили для расстояний;
Позволяет проводить измерения на карте, заменяя такие инструменты штурмана, как линейка и циркуль;
Записывает и отображает пройденный путь, что позволяет впоследствии анализировать параметры – скорость, направление движения – на разных этапах пройденного маршрута;
Позволяет снабжать карты дополнительной информацией в виде комментариев и фотографий;
Позволяет использовать средства поиска географических объектов по названию;
Предоставляет широкие возможности печати выбранной карты с различными вариантами масштаба, с печатью выбранных типов объектов (точки, маршруты, комментарии и т.п.);
В последних версиях OziExplorer разработан ряд функций совместной работы с программой Google и Google Earth, а также обмен путевыми точками и треками между этими двумя программами; Earth – предусмотрена возможность просмотра текущего местоположения одновременно в OziExplorer
Предоставляет возможность создания трехмерных карт на основе высотных данных и навигации по ним, используя отдельное программное обеспечение OziExplorer3D;
Позволяет управлять бортовым автопилотом судна;
И множество других полезных функций, некоторыми из которых я пользуюсь постоянно, а другие использую в качестве развлечения – это относится, например, к трехмерным картам и к функции интеграции с Google Earth;
Наконец, имеется целое семейство программ как от самого разработчика OziExplorer, так и от сторонних производителей, призванных реализовать дополнительную функциональность, зачастую не связанную напрямую с решением задач навигации.

Работа с OziExplorer

Рассмотрим типичные действия штурмана при работе с OziExplorer.

Предварительная прокладка

Запуск OziExplorer. Откроется главное окно программы с пустой областью карты (если не указано, что требуется произвести автоматическую загрузку последней использованной карты либо не указана опция автоматической загрузки Проекта);
Загрузка карты производится одним из способов по выбору пользователя:

· Загрузка вручную из меню «Файл – Загрузить из файла – Загрузить карту» (File – Load from File – Load Map File)

· Загрузка с помощью индексной карты:
OziExplorer
Здесь красными линиями отмечены области, для которых у вас есть необходимая картографическая информация;

· Автоматическая загрузка карты после начала сеанса работы с GPS приемником. В этом случае программа сама выберет наиболее подробную карту.

OziExplorerВ нашем случае, если мы говорим о предварительной прокладке курса в домашних условиях, удобней всего использовать именно второй способ выбора карты – с помощью индексной карты. Вызов окна индексной карты производится нажатием кнопки «Индекс» (Index) на стандартной панели инструментов.

После того, как карта открыта, можно начинать прокладывать маршрут. Маршрут состоит из путевых точек, выстроенных в нужном вам порядке. Для начала расставим путевые точки. Обычно это места поворотов или приметные места на маршруте:

OziExplorer

OziExplorer
Для добавления путевых точек я обычно пользуюсь кнопкой «Создать путевую точку» (Position & Set Waypoint on Map) на стандартной панели инструментов. При создании путевых точек следует учитывать, что все GPS приемники, способные работать с путевыми точками, имеют ограничения на их количество. Превышая это ограничение, вы можете потерять часть точек при загрузке в GPS приемник. Сам OziExplorer может работать с 10000 точками одновременно. Еще одно досадное ограничение GPS-приемников – в длине имени точки. Так, Garmin 12 позволяет использовать имена точек не длинней 6 символов. OziExplorer снимает это ограничение, но при необходимости загрузки точек в GPS-приемник вы должны помнить о том, что из двух «одноименных» точек приемник сможет сохранить только одну. Например, если вы наметили две путевые точки с названиями STOYANKA NA OSTROVE и STOYANKA POD GOROI, то одна из точек не будет загружена в GPS-приемник, хотя в OziExplorer обе будут отображаться корректно. Надежного пути борьбы с этим неприятным явлением я пока не нашел, поэтому приходится контролировать процесс загрузки точек в GPS-приемник по количеству отправленных и принятых точек – если принято меньше, чем отправлено, значит, есть «одноименные» точки.

В данном примере одну из точек я бы переименовал, используя вместо буквы «О» цифру «0» (ноль) или заменив букву «S» на цифру «5» в первом слове. Кстати, создавать путевые точки можно не только намечая каждую из них на карте, но и, при необходимости, можно воспользоваться возможностью создания одной точки относительно какой-либо ранее созданной. Такая возможность может пригодиться, когда описание будущего маршрута звучит как «выйти из точки А и пройти курсом 337 градусов 5 миль». Тогда можно воспользоваться инструментом «Рассчитать новую путевую точку или точку трека» (Project new Waypoint) из одноименного меню «Опции» (Options)
OziExplorer
Здесь можно выбрать любую доступную путевую точку или последнюю точку пройденного пути, и указать пеленг (истинный или магнитный) и расстояние от нее до новой точки.

Кроме переименования, OziExplorer предоставляет широкие возможности редактирования информации о путевых точках, от редактирования координат точки и выбора символа, которым точка будет отображаться на карте и в GPS-приемнике и цвета фона и шрифта, до указания размера зоны опасности (Proximity Distance) и возможности прикрепления к точке любого файла, в том числе файла мультимедиа. Есть возможность добавить к точке файлы, которые будут открыты при входе в зону опасности, определенную для данной точки. Это полезно, например, когда нужно воспроизвести какой-то специальный звук при приближении к некоторой точке.
Если вы установили путевую точку, но поняли, что ошиблись, не расстраивайтесь – точку можно легко перенести на нужное положение или удалить. Для удаления пользуйтесь контекстным меню, вызываемом по нажатию правой кнопки мыши на удаляемой точки, а для перемещения просто тащите точку мышкой, удерживая клавишу Shift;
После того, как точки расставлены, нужно соединить их в нужном порядке для создания собственно маршрута. Для этого имеется инструмент «Редактор маршрута» (Route Editor), вызов которого производится одноименного из меню «Просмотр» (View):
OziExplorer

Здесь нажимаем кнопку «Add Wp» и последовательно добавляем точки к маршруту. На картинке ниже я начал с точки SPLIT, добавив ее и остальные точки в маршрут под номером 0:

OziExplorer

Совершенно необязательно добавлять все только что введенные точки в тот или иной маршрут. Нет никакой зависимости между количеством точек на карте и количеством точек в маршруте – каждая точка может входить в план маршрута какое угодно число раз, или не входить вовсе.
Маршрут можно переименовать и снабдить кратким описанием, вызвав окно редактирования свойств маршрута двойным щелчком на выбранном маршруте или нажав кнопку «Свойства»:

OziExplorer

GPS приемник – не все приемники могут корректно отображать кириллические шрифты.
Так же как и для точек, для маршрутов существуют ограничения. OziExplorer может работать с 100 одновременно загруженных маршрутов, каждый маршрут может состоять максимум из 300 точек. GPS-приемники имеют свои подобные ограничения, и для поддерживаемых устройств OziExplorer эти ограничения знает и контролирует;

Будьте внимательны при использовании кириллицы в названиях объектов, если вы планируете загружать объекты в

Не бойтесь в процессе предварительной прокладки загружать в программу другие карты – введенная информация о путевых точках и маршрутах не пропадет;
Сохраним путевые точки и созданный маршрут в файлы на диске. Очень удобно для этого использовать подсвеченные красным кнопки на специальной панели с названиями несохраненных объектов, в нашем случае OziExplorer это объекты «Путевые точки» и «Маршруты»
После сохранения кнопки перестанут быть подсвеченными, то есть подсвечиваются только те объекты, которые еще не были сохранены, или если после последнего сохранения в них были внесены изменения.
Я обычно загружаю все созданные точки и маршруты в GPS-приемник еще на этапе подготовки маршрута. Это нужно на тот случай, если в походе произойдет отказ компьютера. Для этого предусмотрено меню, одноименное с вашим GPS-приемником. В моем случае это пункт меню Garmin. Здесь есть такие пункты как «Загрузить путевые точки в GPS» (Send Waypoints to GPS) и «Загрузить Маршруты в GPS» (Send Routes to GPS). Учтите, что для обмена информацией с GPS-приемником необходимо убедиться, что последний правильно настроен на обмен данными. Например, приемник Garmin 12XL настраивается следующим образом. Нужно вызвать главное меню приемника, затем выбрать пункт меню SETUP MENU, в нем найти пункт INTERFACE и выбрать пункт GRMN/GRMN среди доступных для выбора протоколов. Уточните в документации к вашему приемнику способы переключения протокола обмена.
После того, как приемник готов к обмену, загрузите в него точки и маршруты.

OziExplorer

После окончания работы можно распечатать карту или ее фрагмент, включая информацию о путевых точках и других объектах, нанесенных на карту. Для печати предусмотрен удобный интерфейс «Печать карты» (Print Map), который можно вызвать, выбрав пункт меню «Файл – Печать – Печатать карту» (File – Print – Print Map Image). С помощью этого инструмента можно распечатать всю карту на одном листе или на нескольких листах, или фрагмент карты, также по необходимости задав масштаб печатного изображения. Кроме того, в этом же окне задаются параметры печати дополнительной информации, нанесенной на карту, включая печать координатной сетки
OziExplorer

Навигация по маршруту

Запустите OziExplorer и загрузите карту. Обычно в процессе навигации я пользуюсь функцией автоматического выбора карты, в этом случае OziExplorer сам выбирает самую подробную карту из имеющихся;
Загрузите предварительно сохраненные путевые точки и маршруты из файла. Для этого выберите пункты меню соответственно Файл – Загрузить из файла – Загрузить путевые точки из файла (File – Load from File – Load Waypoints from File) или Файл – Загрузить из файла – Загрузить маршруты из файла (File – Load from File – Load Routes from File)
Убедитесь, что ваш GRP-приемник настроен на обмен с OziExplorer по протоколу NMEA. Garmin 12XL настраивается аналогично описанному выше способу, но в списке доступных протоколов следует выбрать протокол NMEA/NMEA
Начинаем прием данных от GPS-приемника. Для этого я обычно использую кнопку OziExplorer (Start/Stop NMEA Communication), которую я для удобства предварительно вынес на пользовательскую панель инструментов. Другой способ – воспользоваться пунктом меню «Навигация в реальном времени – Включить навигацию в реальном времени» (Moving Map – Start NMEA Communication with GPS).
Обычно я пользуюсь двумя очень удобными панелями «Управление навигацией в реальном времени» (Moving Map Control) и «Управление навигацией» (Navigation Control), которые вызываются из одноименных пунктов в меню «Навигация в реальном времени» (Moving Map Control) и «Навигация» (Navigation) соответственно. Я эти панели вызываю заранее настроенными кнопками OziExplorer и OziExplorer :
OziExplorer
Первая панель содержит информацию о текущих параметрах движения – скорость и направление движения (истинный и магнитный курсы), высота над уровнем моря. Эти данные поставляет GPS-приемник. Вторая панель служит для работы с точками и маршрутами. С ее помощью можно начать движение по маршруту. Для этого нужно нажать на кнопку «Навигация по маршруту» (Navigate Along a Route) OziExplorer . После ее нажатия в появившемся окне с доступными маршрутами нужно выбрать нужный и нажать «Выбрать» (Set)
OziExplorer
OziExplorer Тогда в панели «Управление навигацией» отобразятся название первой точки маршрута, расстояния до нее, ориентировочное время прибытия и примерное время в пути, а также величину отклонения от заданного маршрута и истинный курс на точку. По мере приближения к точке система выдаст звуковой сигнал и выберет в качестве очередной точки следующую точку маршрута. Обратите внимание – после того, как выбран и активирован маршрут, программа отобразила расстояния и курсы на каждом из участков маршрута;
OziExplorer
В некоторых случаях удобно пользоваться экраном региональной карты (меню «Навигация в реальном времени – Показать окно региональной карты» (Moving Map – Show Regional Map Window)). Обычно в качестве региональной карты выбирают крупномасштабную карту типа генеральной карты акватории или района
OziExplorer
Для быстрого измерения расстояний и пеленгов я часто использую инструмент, позволяющий не пользоваться линейкой и циркулем.
Нажмите кнопки:
OziExplorer – отобразится линия между местом последнего щелчка мышью по карте и текущим ее положением;
OziExplorer – отобразится окно, отображающее длину этой линии и ее угол.
Выберите пункт меню «Навигация в реальном времени – Attach Cursor Line to Position», это обеспечит измерение расстояния и курса относительно вашего текущего местоположения
OziExplorer
Также удобно пользоваться функцией отображения пройденного пути. Вывести путь на экран можно с помощью кнопки на панели инструментов OziExplorer . Если ваш компьютер не обладает достаточными вычислительными ресурсами и при навигации в реальном времени начинает «тормозить» при перерисовке карты, попробуйте уменьшить длину отображаемого пути. Для этого на панели «Управление навигацией в реальном времени» в поле «ТТ» установите значение, отличное от 0, тогда отображаемая длина вашего пройденного пути будет уменьшена в соответствии с заданным значением количества отображаемых точек. При этом сама информация о пройденном пути не теряется, ограничение относится только к отображению этого пути.
По мере движения программа автоматически сдвигает карту таким образом, чтобы указатель вашего местоположения оставался на экране. Эту функцию можно отключить, когда вам требуется посмотреть другой участок карты или загрузить карту другого района. Для отключения функции отожмите кнопку OziExplorer на панели «Управление навигацией в реальном времени». Теперь вы сможете без помех проложить новый маршрут или решить другие задачи, и программа не будет пытаться «отнять» вашу карту, пока вы с ней работаете;
OziExplorer подбирает наиболее, с его точки зрения, подходящую карту из имеющихся у вас. Критерий выбора карты прост – программа подсчитывает, сколько единиц длины (метров, ярдов,…) содержится в одном пикселе каждой карты, и выбирает ту, для которой этот показатель меньше. Это и будет самая подробная карта. С одной стороны это верно, но может случиться, что в прибрежной полосе программа загрузит хоть и более подробную, но неуместную на тот момент топографическую карту. Чтобы избежать этого, достаточно запретить программе искать более подробные карты (кнопка OziExplorer ) или заставить ее искать более подробные карты только в той же директории, что и загруженная в настоящий момент карта (кнопка OziExplorer ). Обе эти кнопки также находятся на панели «Управление навигацией в реальном времени». Согласитесь, удобная панель!
Когда вы приблизитесь к границе карты и пересечете ее, система автоматически подгрузит следующую карту, также наиболее подходящую, с ее точки зрения. Методика выбора карты в этом случае та же, что и описанная выше.
Для более подробного просмотра карты вам может понадобиться на время скрыть все объекты, отображенные на карте. Для этого я обычно использую контекстное меню, для вызова которого нужно щелкнуть правой кнопкой мыши на области с картой и выбрать пункт меню «Свернуть – Все объекты карты» (Hide – All Map Objects). Другой способ – просто перетаскивать карту мышью, тогда все объекты автоматически скрываются с экрана на время, пока вы тащите карту.
Иногда для быстрой оценки масштаба расстояний удобно использовать функцию отображения концентрических колец вокруг указателя текущего местоположения. Для отображения колец нужно вызвать пункт меню «Навигация в реальном времени – Кольца вокруг курсора» (Moving Map – Range Rings Setup), после чего откроется диалоговое окно настройки таких колец. Кроме колец, вам может понадобиться отображение румбов вокруг курсора. Эта функция активизируется в окне системных настроек «Файл – Настройка» (File – Configuration) на закладке «Навигация» (Navigation) кнопкой «Компас» (Compass).
OziExplorer
При приближении к опасности ближе, чем на указанное расстояние, система автоматически откроет файл, указанный в параметре Proximity / Route Attachment и отобразит картинку, указанную в параметре Proximity / Route Symbol:
OziExplorer
В моем случае на экран была выведена картинка в виде дорожного знака «кирпич», и заиграла музыка. Зона опасности обозначена заштрихованной областью вокруг новой путевой точки. Эта путевая точка может не принадлежать текущему маршруту – поведение системы от такой принадлежности не изменится. 
Пройденный путь может быть автоматически сохранен в файл на диске. Такая возможность гарантирует сохранность информации даже в том случае, если ваш компьютер по каким-то причинам окажется выключенным. Для сохранения пройденного пути нужно выбрать пункт меню «Навигация в реальном времени – Записывать Трек в Log-файл» (Moving Map – Log Track to File). Имя файла для сохранения информации можно указать там же, в меню «Изменить Log-файл Трека» (Change Track Log File). Учтите, что при достаточно длительном путешествии этот файл может «распухнуть» до таких размеров, что дальнейшая работа с ним становится некомфортной. Поэтому мы рекомендуем изменять имя этого файла не реже чем раз в неделю. Тогда пройденный путь будет состоять из нескольких фрагментов, которые при желании впоследствии можно будет склеить в один файл.
Если ситуация сложилась таки образом, что ваш компьютер все же был выключен (например, у меня это случалось на дальних переходах, когда емкости бортового аккумулятора не хватало на весь переход и не было возможности подзарядить его), в зависимости от модели вашего GPS-приемника вы можете восстановить пройденный путь из памяти приемника, загрузив его в компьютер после включения последнего. Разумеется, для этого GPS приемник должен быть включен все то время, пока выключен компьютер.

«Разбор полетов»

Здесь мы рассмотрим приемы работы с OziExplorer в домашних условиях по окончании маршрута. Разбор полетов удобен, когда вам, например, требуется уточнить, в какое время ваше судно было в той или иной точке маршрута, или для анализа скорости на разных этапах маршрута.

Откройте нужную карту и загрузите файл, содержащий пройденный маршрут. Загрузка пройденного пути производится из меню «Файл – Загрузить из Файла – Загрузить трек из файла (Multi)» (File – Load from File – Load Track from File (Multi))
Откройте окно «Управление треками», для этого выберите пункт меню «Просмотр – Треки – Управление треками» (View – Tracks – Track Control). В окне вы увидите список всех загруженных треков. В этом окне можно:

Активировать точки трека. Это дает возможность просматривать краткую информацию о каждой из таких точках во всплывающем окне при наведению указателя мыши на точку;
Создать новую точку трека;
Просмотреть свойства всего трека;
Объединить несколько треков в один;
Вызвать окно воспроизведения трека;
Отфильтровать точки трека, сделав его более компактным;
Развернуть трек в обратном направлении;
Просмотреть все точки, вошедшие в трек
OziExplorer
В нашем примере можно видеть, что трек состоит из 161 точки, общая протяженность пройденного пути – около 6 миль .

Чтобы посмотреть характеристики пройденного пути в произвольном месте маршрута, можно воспользоваться просмотром всех точек трека, для этого нажмите кнопку «Show Track List»
OziExplorer
На картинке мы видим список всех точек пройденного пути с указанием точного времени и координат точки и вычисленными параметрами направления и скорости движения. Для примера я выделил диапазон из нескольких точек и нажал кнопку OziExplorer, после чего на экране отобразилось окно с интегральными показателями на выделенном участке пройденного пути – максимальная, минимальная и средняя скорости, общее пройденное расстояние и затраченное время.

Здесь я хотел бы закончить обзор основных функций OziExplorer, поскольку для решения повседневных задач навигации, по моему мнению, этого вполне достаточно. Кроме того, OziExplorer предлагает достаточно простой для освоения и понятный интерфейс, чтобы заострять внимание на всех предоставляемых функциях.

Поставляемый в комплекте файл справки достаточно полон и подробен, но пользователь должен обладать базовыми знаниями в английском языке, хотя в Интернете имеется несколько русскоязычных переводов файла помощи. Но об их качестве мне судить сложно, поскольку я пользуюсь оригинальной справкой. В этом обзоре мы совсем не затронули тем, связанных с изготовлением и использованием трехмерных карт, но, как я упоминал ранее, я воспринимаю их больше как развлечения, а не как серьезный инструмент, пригодный для навигации. Также не уделено внимание вопросам самостоятельного изготовления электронных карт, но эту тему я хотел бы осветить в отдельной статье, так как сам предмет требует и другого, более академического, стиля изложения, и плохо вписывается в концепцию данной статьи, которая призвана дать общие представления об использовании OziExplorer.

Порядок переведення з одного підприємства на інше

08.02.2007

Статтею 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію (далі — підприємство) допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв’язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.

Слід зазначити, що КЗпП містить ряд норм, які захищають права працівника в разі переведення на іншу роботу.

Так, частиною п’ятою статті 24 КЗпП встановлено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 роз’яснено, що в разі обгрунтованості позову суд своїм рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати. З іншими особами договір про прийняття на роботу укладається з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник здійснив вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (Додаток 1).

У листі-запиті доцільно зазначити строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов’язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівникові або надсилається на інше підприємство поштою.

У разі згоди власника або уповноваженого ним органу підприємства, на якому працює працівник, на припинення з останнім трудового договору за пунктом 5 статті 36 КЗпП на підставі переведення працівнику необхідно подати відповідну заяву з проханням звільнити його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі відповідної заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення (Додатки 2, 5). Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на пункт 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк (Додатки 3, 6). Відповідно до частини другої статті 47 КЗпП у разі вимоги працівника йому видається копія наказу про звільнення.

Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Тому навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП, але нема погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

Крім того, слід також зазначити, що працівник, звільнений на підставі переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП на конкретне підприємство, не може працевлаштовуватися на інше, не вказане в наказі про звільнення, підприємство.

У трудовій книжці працівника записи про звільнення з роботи та прийняття на роботу в порядку переведення повинні чітко відповідати текстам наказів (розпоряджень) (Додаток 4).

Згідно з частиною третьою статті 26 КЗпП при переведенні на роботу на інше підприємство випробування працівникам не встановлюється.

Статтею 81 КЗпП врегульовано питання щодо права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Встановлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

При цьому якщо працівник повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Додаток 1

ВАТ «ХЛІБЗАВОД»

 

Директору фабрики «Маяк»
Онишку П. Г.

Шановний Петре Григоровичу!

        Прошу звільнити з роботи бухгалтера фабрики Тору Ганну Павлівну до 25 липня 2005 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» у м. Дубно.

З повагою

Директор ВАТ «Хлібзавод»

Підпис

С. Розова

Додаток 2

 

Директору фабрики «Маяк»
Онишку П. Г.
бухгалтера фабрики
Тори Г. П.

ЗАЯВА

        Прошу звільнити мене з роботи 20 липня 2005 року в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» у м. Дубно на підставі листа-запиту директора ВАТ «Хлібзавод» від 15 липня 2005 р. № 32/1. 

 

15.07.2005

Підпис

Додаток 3

ФАБРИКА «МАЯК»

НАКАЗ

18.07.2005

м. Дубно

№ 29-к

Про звільнення Тори Г. П.

        ТОРУ Ганну Павлівну, бухгалтера фабрики, звільнити з роботи 20 липня 2005 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» в м. Дубно. Відпустку використала повністю.

Підстава: заява Тори Г. П.;
  лист-запит директора  ВАТ «Хлібзавод» від 15.07.2005 № 32/1.

 

Директор фабрики «Маяк»

Підпис

П. Г. Онишко

Додаток 4
Зразок запису в трудовій книжці

Додаток 5

 

Директору ВАТ «Хлібзавод»
Розовій О. С.
Тори Г. П.

ЗАЯВА

     Прошу прийняти мене на посаду бухгалтера ВАТ «Хлібзавод» з 21 липня 2005 року в порядку переведення з фабрики «Маяк» м. Дубно. Копія наказу фабрики «Маяк» про звільнення мене з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» додається.


21.07.2005

Підпис

Додаток 6

ВАТ «ХЛІБЗАВОД»

НАКАЗ

21.07.2005

м. Дубно

№ 17-к

Про прийняття на роботу
Тори Г. П.

        ТОРУ Ганну Павлівну прийняти на посаду бухгалтера з 21 липня 2005 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, в порядку переведення з фабрики «Маяк» м. Дубно.

Підстава: заява Тори Г. П.;
  копія листа-запиту директора ВАТ «Хлібзавод» від 15.07.2005 № 32/1;
  копія наказу фабрики «Маяк» про звільнення Тори Г. П. з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» (у разі відсутності копії наказу, підставою є запис про звільнення у трудовій книжці).

Директор  ВАТ «Хлібзавод»

Підпис

О. С. Розова

2007-02-08

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»

Підписатися

Get every new post delivered to your Inbox.