Приемы работы с OziExplorer

Павел Боровский
Paulchen@navytech.ru
Декабрь 2006

Введение

В настоящее время все больше наших сограждан выбирают в качестве отпускного времяпрепровождения путешествия – пешие, конные, велосипедные, автомобильные и по водным просторам нашей необъятной. Сам являясь энтузиастом автомобильных путешествий и походам под парусом, и при этом имея довольно большой опыт использования средств электронной навигации, я решился на написание этой статьи. Время для этой работы выбрано неслучайно. Дело в том, что по мере общения с такими же, как и я, мне приходится встречаться с неосведомленностью любителей путешествий с имеющимися технологиями, связанными с применением GPS приемников, и зачастую приходится объяснять своим коллегам азы. Приличная оскомина набита, доложу я вам. И вот решил сделать "по-правильному" – единожды написав подобное руководство, я избавляю себя от необходимости раз от разу повторять одно и тоже разным людям. Итак, начнем по порядку.

Краткий обзор технологий

Во-первых, давайте сразу определимся с терминологией. Ее будет немного, но позволю себе сделать на ней акцент. Это избавит нас от путаницы в дальнейшем.

GPS – Глобальная система позиционирования (Global Positioning System). Эта система основана на наличии созвездия спутников, каждый из которых в любой момент времени имеет четко определенные координаты. Об этой системе много написано в Интернете с той или иной степенью детальности. В настоящее время существует две системы – американская NAVSTAR и российская ГЛОНАСС. В силу того, что на момент написания этой статьи российская система еще недостаточно доступна для гражданских потребителей, остановимся в дальнейшем на американской NAVSTAR, и именно ее для краткости и будем называть термином GPS.

GPS приемник – это прибор, позволяющий, используя созвездие спутников, определять местоположение наблюдателя с точностью, достаточной для большинства любительских задач навигации. Сейчас на рынке имеется множество профессиональных и любительских GPS приемников с различными возможностями, но всех их объединяет одно – способность определения координат местоположения приемника.

Классы GPS приемников

Я хотел бы выделить три основных класса GPS приемников. Я разделяю их не столько по стоимости, сколько по предоставляемым возможностям. Уверяю, приемники в каждом из выделенных мной классов могут различаться по стоимости в разы, поэтому с моей точки зрения нет смысла проводить классификацию по этому параметру.

1. Модульные приемники. Характеризуются компактностью, отсутствием собственных средств отображения информации, то есть не могут быть использованы отдельно от компьютера. Различаются способами подключения к компьютеру – через USB-порт, через гнездо CompactFlash, по беспроводному интерфейсу BlueTooth и т.п.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 1 Пример модульного GPS приемника с USB-выходом

2. Приемники без возможности загрузки карты. Именно с таких приемников начиналась «эра GPS». Могут быть использованы в качестве автономного устройства. Часто имеют морально устаревший интерфейс подключения к компьютеру через последовательный (COM) порт, что заставляет приобретать дополнительные устройства преобразования, например, COM-USB, в случае отсутствия в компьютере COM-порта. Имеют несколько важных функций, облегчающих навигацию в автономном режиме – возможность внесения в память приемника путевых точек и маршрутов, возможность вернуться назад по пройденному маршруту, и некоторые другие функции

OziExplorer GPS приемник

OziExplorer GPS приемник

Рисунок 2 GPS-приемник Garmin 12

Рисунок 3 Внешний вид экрана (на примере приемника Garmin 12)

3. Прогресс не стоит на месте, и вот третий класс приемников – с возможностью загрузки в память приемника карты. К таким приемникам относятся и серьезные стационарные системы, называемые картплоттерами. Такие приемники сами по себе представляют полноценный навигационный комплекс, не требующий наличия дополнительного аппаратного и программного обеспечения. Эти приемники имеют те же функции, что и описанные в п.2, плюс возможность работы с векторными картами, загружаемыми определенным образом в память аппарата. Такие приемники, как правило, дороже, чем описанные в п.2, и, кроме того, рынок карт для них, особенно по России, еще недостаточно развит, чтобы обеспечить полноценное их использование, хотя прогресс налицо. К такого класса устройствам можно отнести также и сотовые телефоны, снабженные GPS-приемником.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 4 GPS-приемник Magellan SporTrak Color

4. GPS-приемник, сопряженный с КПК. Основное отличие от устройств 3-го класса – возможность самостоятельного выбора программного обеспечения, которое будет отвечать за обработку сигналов от GPS-приемника.

OziExplorer GPS приемник
Рисунок 5 КПК со встроенным приемником GPS

Итак, наличие GPS приемника обеспечивает нам определение наших координат в терминах широты-долготы-высоты над уровнем моря. Но само по себе знание координат мало что даст пользователю. Наша главная задача – наложение полученных от приемника координат на карту. Кстати, обратите внимание – в нашем случае задача отличается от классической задачи ориентирования на местности. В классической задаче мы сталкиваемся с необходимостью определения своих координат на карте по имеющимся ориентирам, а в случае использования GPS мы априори знаем свои координаты, и это серьезно упрощает решение задачи.

Нет ничего сложного в нанесении на карту точки с координатами, полученными от GPS-приемника, достаточно обладать бумажной картой, базовыми знаниями в картографии и набор необходимых инструментов – циркуль, линейка и карандаш. Но любая задача, достаточно точно формализованная, может быть автоматизирована. Автоматизация предполагает наличие некоторого аппаратного и программного обеспечения. В частности, в GPS приемниках 3-го класса по нашей классификации весь комплекс, как мы уже говорили, встроен в единое устройство. Кроме самого навигационного комплекса, необходимо наличие электронных карт.

Типы электронных карт

Электронные карты традиционно на два основных типа – растровые и векторные, рассмотрим каждый из типов поподробней:

Растровые JPG, GIF и т.п. карты (от слова растр – дискретное изображение, представленное в виде матрицы точек на экране; важная характеристика растра – разрешающая способность – количество точек на единицу длины). Такие карты представляют собой обычное изображение, подобно фотографии с цифрового фотоаппарата. Обычно такие карты получаются сканированием бумажной карты с последующей привязкой к некоторой системе координат на поверхности Земли. Главные особенности таких карт – точное соответствие оригинальной карте (если не брать в расчет погрешности сканирования) и низкая стоимость изготовления. К недостаткам можно отнести сравнительно большие объемы графического файла карты большого разрешения, и неизбежную потерю качества картинки при ее увеличении при работе с картой. Такие карты могут быть изготовлены самостоятельно в домашних условиях, достаточно иметь оригинальную карту и сканер, подключенный к компьютеру. Растровые карты сохраняются в виде обычного файла графического формата –

Векторные карты состоят не из точек, а из объектов – река, лес, дорога, населенный пункт, дорожный знак и многое другое. Объекты описываются своими характеристиками, как-то размеры, положение на местности и другими. Векторные карты, в отличие от растровых, не имеют характеристики разрешения. Это означает, что масштабирование карты происходит без потери качества картинки. Главная проблема таких карт – сложность изготовления, откуда и их дороговизна. Вам вряд ли удастся изготовить такую карту самостоятельно – это работа целых коллективов. Одно из достоинств векторных карт – возможность онлайн-обновления коллекции карт, например, через Интернет. Но при этом вероятность человеческой ошибки при изготовлении такой карты гораздо выше, чем при изготовлении растровых карт. Главное отличие векторных карт от растровых состоит в том, что в процессе навигации система может понять, где вы находитесь в настоящий момент – на воде ли, на дороге, сколько футов под вашим килем и т.п., и может сигнализировать рулевому о достижении, например, пороговой глубины. Это главное и неоспоримое достоинство векторных карт.

Для каждого из типов электронных карт имеется соответствующее программное обеспечение, способное совместить сигнал, полученный от GPS приемника, с картой, отобразив ваше текущее местоположение, и позволяя решать основные задачи ориентирования – прокладка маршрута, контроль отклонения от заданного маршрута, расчет ориентировочного времени прибытия к конечной точке маршрута и многое другое.

Мне бы хотелось рассказать в этой статье о том навигационном комплексе, которым я пользуюсь в течение нескольких последних лет. Комплекс построен с использованием GPS приемника Garmin 12XL, планшетного компьютера Fujitsu Stylistic 3400 и программного обеспечения OziExplorer. Ниже приведены основные причины выбора такого аппаратного и программного обеспечения:

Garmin 12XL – приемник без возможности загрузки карт (приемник 2-го класса по нашей классификации). Он может работать с 500 путевыми точками и 20 маршрутами одновременно, каждый из маршрутов может содержать до 30 путевых точек. Кроме того, на момент выбора GPS-приемника это был самый доступный по цене GPS приемник, имеющий возможность подключения внешней антенны, что для меня являлось критичным условием. Приемник крайне неприхотлив к внешнему электропитанию, и нормально работает при напряжении бортовой сети в диапазоне 6..36В. На момент приобретения стоимость приемника составляла около 150 долларов плюс внешняя антенна 35 долларов. От идеи приобретения модульного приемника я отказался, поскольку теряется возможность автономного его использования, например, для пеших вылазок. Покупка картплоттера не рассматривалась по двум причинам – дороговизна самого приемника и отсутствие нормального рынка векторных карт России для загрузки в приемник;
Fujitsu Stylistic 3400 Tablet PC – обыкновенный ноутбук, но с возможностью отключения клавиатуры. Имеет сенсорный экран для управления стилусом. Выбор пал на него, поскольку подобных устройств на аукционе ebay было довольно много, да и марка производителя известна. Вместе с доставкой из США компьютер стоил мне порядка 500 долларов. Основные преимущества такого устройства – универсальность (это обычный компьютер с операционной системой MS Windows 2000, который можно использовать для решения широкого круга задач, в том числе и специализированных, например, сопряжение с новыми устройствами, как-то метеорологический комплекс, лаг, эхолот и др.), разрешение и размер экрана больше, чем даже у современных КПК (800х600 точек, экран 10 дюймов ). Характеристики таковы: Intel Pentium III 400MHz, RAM – 192Mb, HDD – 5Gb. От идеи использования обычного ноутбука я отказался по причине его громоздкости, хоть звучит это и несколько странно. Кроме операционной системы установлены пакет MS Office, Интернет-броузер, почтовый клиент, и, собственно, OziExplorer с набором карт.
OziExplorer – стандартное де-факто программное обеспечение для работы с растровыми картами. По заявлению производителя (www.oziexplorer.com), уже более 500 000 человек скачали себе пробную версию этой программы.
Данный навигационный комплекс используется мной уже в течение нескольких лет, он без проблем пережил несколько походов по разным акваториям, а также ряд автомобильных путешествий по России и за рубежом.

Такой навигационный комплекс, разумеется, не является идеальным, он приведен в качестве примера, как один из возможных вариантов. У моей навигационной системы тоже есть недостатки. Например, мне не нравится большое количество проводов, а яркость экрана компьютера кажется недостаточной, что проявляется на ярком солнечном свете, и т.д. Но все в ваших руках – всегда есть возможности для улучшения нашего несовершенного мира.

Давайте лучше остановимся на подробностях использования OziExplorer. Перечислю его основные функции:

Распознает ряд наиболее распространенных форматов графических файлов (BMP, JPG, TIF, PNG) плюс несколько специализированных форматов карт (MrSID, ECW);
Предоставляет возможности импорта карт из таких навигационных систем, как Digital Raster Graphic (DRG), BSB, NOS/GEO, Kompass, Maptech (PCX, RML, Terrain Navigator, AER), QuoVadis;
Взаимодействует с GPS-приемниками, поддерживающими обмен по протоколу NMEA (к этому числу относится большинство выпускаемых в настоящее время приемников);
Поддерживает большинство распространенных проекций, в том числе проекции Меркатора (как правило, при изготовлении морских карт используется именно эта проекция), Transverse Mercator (часто используется для представления топографических карт, в частности, карты Генерального Штаба РФ используют эту проекцию), и многие другие;
Поддерживает большинство распространенных систем координат (более сотни), в том числе использующиеся при составлении отечественных карт «Пулково 1942», и наиболее распространенная GPS приемниках система WGS 84;
Позволяет вычислять магнитное склонение в любой точке земного шара. Магнитное склонение может быть установлено пользователем вручную для каждой карты, или может быть получено с GPS приемника, либо вычислено непосредственно OziExplorer’ом на основе встроенных алгоритмов;
Умеет обмениваться информацией о точках, маршрутах и пройденном пути с приемниками нескольких десятков моделей, среди которых множество распространенных приемников 2-го и 3-го классов. Обмен данными может производиться в обоих направлениях;
В реальном времени отображает местоположение GPS-приемника, его текущие скорость, направление движения (истинный и компасный курсы), высоту над уровнем моря. Скорости и расстояния могут отображаться по выбору пользователя в различных единицах измерения – км/ч, узлы, мили в час для скорости; километры, мили, морские мили для расстояний;
Позволяет проводить измерения на карте, заменяя такие инструменты штурмана, как линейка и циркуль;
Записывает и отображает пройденный путь, что позволяет впоследствии анализировать параметры – скорость, направление движения – на разных этапах пройденного маршрута;
Позволяет снабжать карты дополнительной информацией в виде комментариев и фотографий;
Позволяет использовать средства поиска географических объектов по названию;
Предоставляет широкие возможности печати выбранной карты с различными вариантами масштаба, с печатью выбранных типов объектов (точки, маршруты, комментарии и т.п.);
В последних версиях OziExplorer разработан ряд функций совместной работы с программой Google и Google Earth, а также обмен путевыми точками и треками между этими двумя программами; Earth – предусмотрена возможность просмотра текущего местоположения одновременно в OziExplorer
Предоставляет возможность создания трехмерных карт на основе высотных данных и навигации по ним, используя отдельное программное обеспечение OziExplorer3D;
Позволяет управлять бортовым автопилотом судна;
И множество других полезных функций, некоторыми из которых я пользуюсь постоянно, а другие использую в качестве развлечения – это относится, например, к трехмерным картам и к функции интеграции с Google Earth;
Наконец, имеется целое семейство программ как от самого разработчика OziExplorer, так и от сторонних производителей, призванных реализовать дополнительную функциональность, зачастую не связанную напрямую с решением задач навигации.

Работа с OziExplorer

Рассмотрим типичные действия штурмана при работе с OziExplorer.

Предварительная прокладка

Запуск OziExplorer. Откроется главное окно программы с пустой областью карты (если не указано, что требуется произвести автоматическую загрузку последней использованной карты либо не указана опция автоматической загрузки Проекта);
Загрузка карты производится одним из способов по выбору пользователя:

· Загрузка вручную из меню «Файл – Загрузить из файла – Загрузить карту» (File – Load from File – Load Map File)

· Загрузка с помощью индексной карты:
OziExplorer
Здесь красными линиями отмечены области, для которых у вас есть необходимая картографическая информация;

· Автоматическая загрузка карты после начала сеанса работы с GPS приемником. В этом случае программа сама выберет наиболее подробную карту.

OziExplorerВ нашем случае, если мы говорим о предварительной прокладке курса в домашних условиях, удобней всего использовать именно второй способ выбора карты – с помощью индексной карты. Вызов окна индексной карты производится нажатием кнопки «Индекс» (Index) на стандартной панели инструментов.

После того, как карта открыта, можно начинать прокладывать маршрут. Маршрут состоит из путевых точек, выстроенных в нужном вам порядке. Для начала расставим путевые точки. Обычно это места поворотов или приметные места на маршруте:

OziExplorer

OziExplorer
Для добавления путевых точек я обычно пользуюсь кнопкой «Создать путевую точку» (Position & Set Waypoint on Map) на стандартной панели инструментов. При создании путевых точек следует учитывать, что все GPS приемники, способные работать с путевыми точками, имеют ограничения на их количество. Превышая это ограничение, вы можете потерять часть точек при загрузке в GPS приемник. Сам OziExplorer может работать с 10000 точками одновременно. Еще одно досадное ограничение GPS-приемников – в длине имени точки. Так, Garmin 12 позволяет использовать имена точек не длинней 6 символов. OziExplorer снимает это ограничение, но при необходимости загрузки точек в GPS-приемник вы должны помнить о том, что из двух «одноименных» точек приемник сможет сохранить только одну. Например, если вы наметили две путевые точки с названиями STOYANKA NA OSTROVE и STOYANKA POD GOROI, то одна из точек не будет загружена в GPS-приемник, хотя в OziExplorer обе будут отображаться корректно. Надежного пути борьбы с этим неприятным явлением я пока не нашел, поэтому приходится контролировать процесс загрузки точек в GPS-приемник по количеству отправленных и принятых точек – если принято меньше, чем отправлено, значит, есть «одноименные» точки.

В данном примере одну из точек я бы переименовал, используя вместо буквы «О» цифру «0» (ноль) или заменив букву «S» на цифру «5» в первом слове. Кстати, создавать путевые точки можно не только намечая каждую из них на карте, но и, при необходимости, можно воспользоваться возможностью создания одной точки относительно какой-либо ранее созданной. Такая возможность может пригодиться, когда описание будущего маршрута звучит как «выйти из точки А и пройти курсом 337 градусов 5 миль». Тогда можно воспользоваться инструментом «Рассчитать новую путевую точку или точку трека» (Project new Waypoint) из одноименного меню «Опции» (Options)
OziExplorer
Здесь можно выбрать любую доступную путевую точку или последнюю точку пройденного пути, и указать пеленг (истинный или магнитный) и расстояние от нее до новой точки.

Кроме переименования, OziExplorer предоставляет широкие возможности редактирования информации о путевых точках, от редактирования координат точки и выбора символа, которым точка будет отображаться на карте и в GPS-приемнике и цвета фона и шрифта, до указания размера зоны опасности (Proximity Distance) и возможности прикрепления к точке любого файла, в том числе файла мультимедиа. Есть возможность добавить к точке файлы, которые будут открыты при входе в зону опасности, определенную для данной точки. Это полезно, например, когда нужно воспроизвести какой-то специальный звук при приближении к некоторой точке.
Если вы установили путевую точку, но поняли, что ошиблись, не расстраивайтесь – точку можно легко перенести на нужное положение или удалить. Для удаления пользуйтесь контекстным меню, вызываемом по нажатию правой кнопки мыши на удаляемой точки, а для перемещения просто тащите точку мышкой, удерживая клавишу Shift;
После того, как точки расставлены, нужно соединить их в нужном порядке для создания собственно маршрута. Для этого имеется инструмент «Редактор маршрута» (Route Editor), вызов которого производится одноименного из меню «Просмотр» (View):
OziExplorer

Здесь нажимаем кнопку «Add Wp» и последовательно добавляем точки к маршруту. На картинке ниже я начал с точки SPLIT, добавив ее и остальные точки в маршрут под номером 0:

OziExplorer

Совершенно необязательно добавлять все только что введенные точки в тот или иной маршрут. Нет никакой зависимости между количеством точек на карте и количеством точек в маршруте – каждая точка может входить в план маршрута какое угодно число раз, или не входить вовсе.
Маршрут можно переименовать и снабдить кратким описанием, вызвав окно редактирования свойств маршрута двойным щелчком на выбранном маршруте или нажав кнопку «Свойства»:

OziExplorer

GPS приемник – не все приемники могут корректно отображать кириллические шрифты.
Так же как и для точек, для маршрутов существуют ограничения. OziExplorer может работать с 100 одновременно загруженных маршрутов, каждый маршрут может состоять максимум из 300 точек. GPS-приемники имеют свои подобные ограничения, и для поддерживаемых устройств OziExplorer эти ограничения знает и контролирует;

Будьте внимательны при использовании кириллицы в названиях объектов, если вы планируете загружать объекты в

Не бойтесь в процессе предварительной прокладки загружать в программу другие карты – введенная информация о путевых точках и маршрутах не пропадет;
Сохраним путевые точки и созданный маршрут в файлы на диске. Очень удобно для этого использовать подсвеченные красным кнопки на специальной панели с названиями несохраненных объектов, в нашем случае OziExplorer это объекты «Путевые точки» и «Маршруты»
После сохранения кнопки перестанут быть подсвеченными, то есть подсвечиваются только те объекты, которые еще не были сохранены, или если после последнего сохранения в них были внесены изменения.
Я обычно загружаю все созданные точки и маршруты в GPS-приемник еще на этапе подготовки маршрута. Это нужно на тот случай, если в походе произойдет отказ компьютера. Для этого предусмотрено меню, одноименное с вашим GPS-приемником. В моем случае это пункт меню Garmin. Здесь есть такие пункты как «Загрузить путевые точки в GPS» (Send Waypoints to GPS) и «Загрузить Маршруты в GPS» (Send Routes to GPS). Учтите, что для обмена информацией с GPS-приемником необходимо убедиться, что последний правильно настроен на обмен данными. Например, приемник Garmin 12XL настраивается следующим образом. Нужно вызвать главное меню приемника, затем выбрать пункт меню SETUP MENU, в нем найти пункт INTERFACE и выбрать пункт GRMN/GRMN среди доступных для выбора протоколов. Уточните в документации к вашему приемнику способы переключения протокола обмена.
После того, как приемник готов к обмену, загрузите в него точки и маршруты.

OziExplorer

После окончания работы можно распечатать карту или ее фрагмент, включая информацию о путевых точках и других объектах, нанесенных на карту. Для печати предусмотрен удобный интерфейс «Печать карты» (Print Map), который можно вызвать, выбрав пункт меню «Файл – Печать – Печатать карту» (File – Print – Print Map Image). С помощью этого инструмента можно распечатать всю карту на одном листе или на нескольких листах, или фрагмент карты, также по необходимости задав масштаб печатного изображения. Кроме того, в этом же окне задаются параметры печати дополнительной информации, нанесенной на карту, включая печать координатной сетки
OziExplorer

Навигация по маршруту

Запустите OziExplorer и загрузите карту. Обычно в процессе навигации я пользуюсь функцией автоматического выбора карты, в этом случае OziExplorer сам выбирает самую подробную карту из имеющихся;
Загрузите предварительно сохраненные путевые точки и маршруты из файла. Для этого выберите пункты меню соответственно Файл – Загрузить из файла – Загрузить путевые точки из файла (File – Load from File – Load Waypoints from File) или Файл – Загрузить из файла – Загрузить маршруты из файла (File – Load from File – Load Routes from File)
Убедитесь, что ваш GRP-приемник настроен на обмен с OziExplorer по протоколу NMEA. Garmin 12XL настраивается аналогично описанному выше способу, но в списке доступных протоколов следует выбрать протокол NMEA/NMEA
Начинаем прием данных от GPS-приемника. Для этого я обычно использую кнопку OziExplorer (Start/Stop NMEA Communication), которую я для удобства предварительно вынес на пользовательскую панель инструментов. Другой способ – воспользоваться пунктом меню «Навигация в реальном времени – Включить навигацию в реальном времени» (Moving Map – Start NMEA Communication with GPS).
Обычно я пользуюсь двумя очень удобными панелями «Управление навигацией в реальном времени» (Moving Map Control) и «Управление навигацией» (Navigation Control), которые вызываются из одноименных пунктов в меню «Навигация в реальном времени» (Moving Map Control) и «Навигация» (Navigation) соответственно. Я эти панели вызываю заранее настроенными кнопками OziExplorer и OziExplorer :
OziExplorer
Первая панель содержит информацию о текущих параметрах движения – скорость и направление движения (истинный и магнитный курсы), высота над уровнем моря. Эти данные поставляет GPS-приемник. Вторая панель служит для работы с точками и маршрутами. С ее помощью можно начать движение по маршруту. Для этого нужно нажать на кнопку «Навигация по маршруту» (Navigate Along a Route) OziExplorer . После ее нажатия в появившемся окне с доступными маршрутами нужно выбрать нужный и нажать «Выбрать» (Set)
OziExplorer
OziExplorer Тогда в панели «Управление навигацией» отобразятся название первой точки маршрута, расстояния до нее, ориентировочное время прибытия и примерное время в пути, а также величину отклонения от заданного маршрута и истинный курс на точку. По мере приближения к точке система выдаст звуковой сигнал и выберет в качестве очередной точки следующую точку маршрута. Обратите внимание – после того, как выбран и активирован маршрут, программа отобразила расстояния и курсы на каждом из участков маршрута;
OziExplorer
В некоторых случаях удобно пользоваться экраном региональной карты (меню «Навигация в реальном времени – Показать окно региональной карты» (Moving Map – Show Regional Map Window)). Обычно в качестве региональной карты выбирают крупномасштабную карту типа генеральной карты акватории или района
OziExplorer
Для быстрого измерения расстояний и пеленгов я часто использую инструмент, позволяющий не пользоваться линейкой и циркулем.
Нажмите кнопки:
OziExplorer – отобразится линия между местом последнего щелчка мышью по карте и текущим ее положением;
OziExplorer – отобразится окно, отображающее длину этой линии и ее угол.
Выберите пункт меню «Навигация в реальном времени – Attach Cursor Line to Position», это обеспечит измерение расстояния и курса относительно вашего текущего местоположения
OziExplorer
Также удобно пользоваться функцией отображения пройденного пути. Вывести путь на экран можно с помощью кнопки на панели инструментов OziExplorer . Если ваш компьютер не обладает достаточными вычислительными ресурсами и при навигации в реальном времени начинает «тормозить» при перерисовке карты, попробуйте уменьшить длину отображаемого пути. Для этого на панели «Управление навигацией в реальном времени» в поле «ТТ» установите значение, отличное от 0, тогда отображаемая длина вашего пройденного пути будет уменьшена в соответствии с заданным значением количества отображаемых точек. При этом сама информация о пройденном пути не теряется, ограничение относится только к отображению этого пути.
По мере движения программа автоматически сдвигает карту таким образом, чтобы указатель вашего местоположения оставался на экране. Эту функцию можно отключить, когда вам требуется посмотреть другой участок карты или загрузить карту другого района. Для отключения функции отожмите кнопку OziExplorer на панели «Управление навигацией в реальном времени». Теперь вы сможете без помех проложить новый маршрут или решить другие задачи, и программа не будет пытаться «отнять» вашу карту, пока вы с ней работаете;
OziExplorer подбирает наиболее, с его точки зрения, подходящую карту из имеющихся у вас. Критерий выбора карты прост – программа подсчитывает, сколько единиц длины (метров, ярдов,…) содержится в одном пикселе каждой карты, и выбирает ту, для которой этот показатель меньше. Это и будет самая подробная карта. С одной стороны это верно, но может случиться, что в прибрежной полосе программа загрузит хоть и более подробную, но неуместную на тот момент топографическую карту. Чтобы избежать этого, достаточно запретить программе искать более подробные карты (кнопка OziExplorer ) или заставить ее искать более подробные карты только в той же директории, что и загруженная в настоящий момент карта (кнопка OziExplorer ). Обе эти кнопки также находятся на панели «Управление навигацией в реальном времени». Согласитесь, удобная панель!
Когда вы приблизитесь к границе карты и пересечете ее, система автоматически подгрузит следующую карту, также наиболее подходящую, с ее точки зрения. Методика выбора карты в этом случае та же, что и описанная выше.
Для более подробного просмотра карты вам может понадобиться на время скрыть все объекты, отображенные на карте. Для этого я обычно использую контекстное меню, для вызова которого нужно щелкнуть правой кнопкой мыши на области с картой и выбрать пункт меню «Свернуть – Все объекты карты» (Hide – All Map Objects). Другой способ – просто перетаскивать карту мышью, тогда все объекты автоматически скрываются с экрана на время, пока вы тащите карту.
Иногда для быстрой оценки масштаба расстояний удобно использовать функцию отображения концентрических колец вокруг указателя текущего местоположения. Для отображения колец нужно вызвать пункт меню «Навигация в реальном времени – Кольца вокруг курсора» (Moving Map – Range Rings Setup), после чего откроется диалоговое окно настройки таких колец. Кроме колец, вам может понадобиться отображение румбов вокруг курсора. Эта функция активизируется в окне системных настроек «Файл – Настройка» (File – Configuration) на закладке «Навигация» (Navigation) кнопкой «Компас» (Compass).
OziExplorer
При приближении к опасности ближе, чем на указанное расстояние, система автоматически откроет файл, указанный в параметре Proximity / Route Attachment и отобразит картинку, указанную в параметре Proximity / Route Symbol:
OziExplorer
В моем случае на экран была выведена картинка в виде дорожного знака «кирпич», и заиграла музыка. Зона опасности обозначена заштрихованной областью вокруг новой путевой точки. Эта путевая точка может не принадлежать текущему маршруту – поведение системы от такой принадлежности не изменится. 
Пройденный путь может быть автоматически сохранен в файл на диске. Такая возможность гарантирует сохранность информации даже в том случае, если ваш компьютер по каким-то причинам окажется выключенным. Для сохранения пройденного пути нужно выбрать пункт меню «Навигация в реальном времени – Записывать Трек в Log-файл» (Moving Map – Log Track to File). Имя файла для сохранения информации можно указать там же, в меню «Изменить Log-файл Трека» (Change Track Log File). Учтите, что при достаточно длительном путешествии этот файл может «распухнуть» до таких размеров, что дальнейшая работа с ним становится некомфортной. Поэтому мы рекомендуем изменять имя этого файла не реже чем раз в неделю. Тогда пройденный путь будет состоять из нескольких фрагментов, которые при желании впоследствии можно будет склеить в один файл.
Если ситуация сложилась таки образом, что ваш компьютер все же был выключен (например, у меня это случалось на дальних переходах, когда емкости бортового аккумулятора не хватало на весь переход и не было возможности подзарядить его), в зависимости от модели вашего GPS-приемника вы можете восстановить пройденный путь из памяти приемника, загрузив его в компьютер после включения последнего. Разумеется, для этого GPS приемник должен быть включен все то время, пока выключен компьютер.

«Разбор полетов»

Здесь мы рассмотрим приемы работы с OziExplorer в домашних условиях по окончании маршрута. Разбор полетов удобен, когда вам, например, требуется уточнить, в какое время ваше судно было в той или иной точке маршрута, или для анализа скорости на разных этапах маршрута.

Откройте нужную карту и загрузите файл, содержащий пройденный маршрут. Загрузка пройденного пути производится из меню «Файл – Загрузить из Файла – Загрузить трек из файла (Multi)» (File – Load from File – Load Track from File (Multi))
Откройте окно «Управление треками», для этого выберите пункт меню «Просмотр – Треки – Управление треками» (View – Tracks – Track Control). В окне вы увидите список всех загруженных треков. В этом окне можно:

Активировать точки трека. Это дает возможность просматривать краткую информацию о каждой из таких точках во всплывающем окне при наведению указателя мыши на точку;
Создать новую точку трека;
Просмотреть свойства всего трека;
Объединить несколько треков в один;
Вызвать окно воспроизведения трека;
Отфильтровать точки трека, сделав его более компактным;
Развернуть трек в обратном направлении;
Просмотреть все точки, вошедшие в трек
OziExplorer
В нашем примере можно видеть, что трек состоит из 161 точки, общая протяженность пройденного пути – около 6 миль .

Чтобы посмотреть характеристики пройденного пути в произвольном месте маршрута, можно воспользоваться просмотром всех точек трека, для этого нажмите кнопку «Show Track List»
OziExplorer
На картинке мы видим список всех точек пройденного пути с указанием точного времени и координат точки и вычисленными параметрами направления и скорости движения. Для примера я выделил диапазон из нескольких точек и нажал кнопку OziExplorer, после чего на экране отобразилось окно с интегральными показателями на выделенном участке пройденного пути – максимальная, минимальная и средняя скорости, общее пройденное расстояние и затраченное время.

Здесь я хотел бы закончить обзор основных функций OziExplorer, поскольку для решения повседневных задач навигации, по моему мнению, этого вполне достаточно. Кроме того, OziExplorer предлагает достаточно простой для освоения и понятный интерфейс, чтобы заострять внимание на всех предоставляемых функциях.

Поставляемый в комплекте файл справки достаточно полон и подробен, но пользователь должен обладать базовыми знаниями в английском языке, хотя в Интернете имеется несколько русскоязычных переводов файла помощи. Но об их качестве мне судить сложно, поскольку я пользуюсь оригинальной справкой. В этом обзоре мы совсем не затронули тем, связанных с изготовлением и использованием трехмерных карт, но, как я упоминал ранее, я воспринимаю их больше как развлечения, а не как серьезный инструмент, пригодный для навигации. Также не уделено внимание вопросам самостоятельного изготовления электронных карт, но эту тему я хотел бы осветить в отдельной статье, так как сам предмет требует и другого, более академического, стиля изложения, и плохо вписывается в концепцию данной статьи, которая призвана дать общие представления об использовании OziExplorer.

Порядок переведення з одного підприємства на інше

08.02.2007

Статтею 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію (далі — підприємство) допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв’язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.

Слід зазначити, що КЗпП містить ряд норм, які захищають права працівника в разі переведення на іншу роботу.

Так, частиною п’ятою статті 24 КЗпП встановлено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 роз’яснено, що в разі обгрунтованості позову суд своїм рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати. З іншими особами договір про прийняття на роботу укладається з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник здійснив вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (Додаток 1).

У листі-запиті доцільно зазначити строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов’язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівникові або надсилається на інше підприємство поштою.

У разі згоди власника або уповноваженого ним органу підприємства, на якому працює працівник, на припинення з останнім трудового договору за пунктом 5 статті 36 КЗпП на підставі переведення працівнику необхідно подати відповідну заяву з проханням звільнити його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі відповідної заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення (Додатки 2, 5). Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на пункт 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк (Додатки 3, 6). Відповідно до частини другої статті 47 КЗпП у разі вимоги працівника йому видається копія наказу про звільнення.

Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Тому навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП, але нема погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

Крім того, слід також зазначити, що працівник, звільнений на підставі переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП на конкретне підприємство, не може працевлаштовуватися на інше, не вказане в наказі про звільнення, підприємство.

У трудовій книжці працівника записи про звільнення з роботи та прийняття на роботу в порядку переведення повинні чітко відповідати текстам наказів (розпоряджень) (Додаток 4).

Згідно з частиною третьою статті 26 КЗпП при переведенні на роботу на інше підприємство випробування працівникам не встановлюється.

Статтею 81 КЗпП врегульовано питання щодо права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Встановлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

При цьому якщо працівник повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Додаток 1

ВАТ «ХЛІБЗАВОД»

 

Директору фабрики «Маяк»
Онишку П. Г.

Шановний Петре Григоровичу!

        Прошу звільнити з роботи бухгалтера фабрики Тору Ганну Павлівну до 25 липня 2005 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» у м. Дубно.

З повагою

Директор ВАТ «Хлібзавод»

Підпис

С. Розова

Додаток 2

 

Директору фабрики «Маяк»
Онишку П. Г.
бухгалтера фабрики
Тори Г. П.

ЗАЯВА

        Прошу звільнити мене з роботи 20 липня 2005 року в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» у м. Дубно на підставі листа-запиту директора ВАТ «Хлібзавод» від 15 липня 2005 р. № 32/1. 

 

15.07.2005

Підпис

Додаток 3

ФАБРИКА «МАЯК»

НАКАЗ

18.07.2005

м. Дубно

№ 29-к

Про звільнення Тори Г. П.

        ТОРУ Ганну Павлівну, бухгалтера фабрики, звільнити з роботи 20 липня 2005 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» в м. Дубно. Відпустку використала повністю.

Підстава: заява Тори Г. П.;
  лист-запит директора  ВАТ «Хлібзавод» від 15.07.2005 № 32/1.

 

Директор фабрики «Маяк»

Підпис

П. Г. Онишко

Додаток 4
Зразок запису в трудовій книжці

Додаток 5

 

Директору ВАТ «Хлібзавод»
Розовій О. С.
Тори Г. П.

ЗАЯВА

     Прошу прийняти мене на посаду бухгалтера ВАТ «Хлібзавод» з 21 липня 2005 року в порядку переведення з фабрики «Маяк» м. Дубно. Копія наказу фабрики «Маяк» про звільнення мене з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» додається.


21.07.2005

Підпис

Додаток 6

ВАТ «ХЛІБЗАВОД»

НАКАЗ

21.07.2005

м. Дубно

№ 17-к

Про прийняття на роботу
Тори Г. П.

        ТОРУ Ганну Павлівну прийняти на посаду бухгалтера з 21 липня 2005 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, в порядку переведення з фабрики «Маяк» м. Дубно.

Підстава: заява Тори Г. П.;
  копія листа-запиту директора ВАТ «Хлібзавод» від 15.07.2005 № 32/1;
  копія наказу фабрики «Маяк» про звільнення Тори Г. П. з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на ВАТ «Хлібзавод» (у разі відсутності копії наказу, підставою є запис про звільнення у трудовій книжці).

Директор  ВАТ «Хлібзавод»

Підпис

О. С. Розова

2007-02-08

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»

Звільнення – не звільнення, а лише переведення

Загальні положення

Для початку нагадаємо, що у ст. 49 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) зазначено таку норму:

А ось вже п. 5 ст. 36 КЗпП передбачене переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Як фактично проводити таке переведення, піде мова далі.

Документальне оформлення переведення

Фактичне звільнення відбувається після того, як керівник підприємства видасть наказ про звільнення працівника. Передумовою звільнення «за переведенням» є заява такого працівника. Як правило, такий вид вивільнення використовується у разі, коли працівник переводиться для роботи в іншу місцевість, але у межах однієї і тієї ж галузі чи компанії. Але навіть при звільненні працівник може попросити звільнити його не «за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)», а «за переведенням (ст. 36 КЗпП)». І справа зовсім не у формулюванні, а у тому, що при переведенні на інше місце роботи працівник зберігає за собою право на невикористану відпустку. Це означає, що компенсацію за невикористану відпустку він не отримує, а «забирає» із собою свої дні відпустки.

Однак не достатньо зробити у трудовій книжці запис про звільнення працівника з посиланням на дану норму КЗпП, це слід відобразити й документально.

Зазначимо, що при переведенні працівник має узгодити такий вид звільнення не тільки з попереднім роботодавцем, але й з майбутнім.

Нарахування «перевідних» відпускних

Після узгодження всіх формальностей працівника звільняють, а бухгалтерія проводить остаточний розрахунок. Для наочності наведемо приклад такого розрахунку.

Останній день роботи Сачко В. В. у ТОВ «Інтер-плюс» перед звільненням припав на 8 вересня 2005 року, за працівником рахувалась невикористана відпустка строком 24 календарних дні. Річна заробітна плата становить 20160 грн. Заробітна плата за вересень становить 710 грн.

Нараховано працівникові:

1. Заробітна плата – 710,00 грн.

2. Відпускні – 1359,10 грн (20160 : 356 х 24).

Разом: 2069,10 грн.

Утримано:

1. Податок з доходів – 259,57 грн (2069,10 – 41,38 – 20,69 – 10,35) х 13 %.

2. Внесок на пенсійне страхування – 41,38 грн.

3. Внесок на випадок тимчасової непрацездатності – 20,69 грн.

4. Внесок на випадок безробіття – 10,35 грн.

Нараховано внесків до фондів на фонд оплати праці (ФОП):

1. Пенсійний – 668,32 грн (32,3 %).

2. Соцстрах на випадок тимчасової непрацездатності – 60,00 грн (2,9 %).

3. Соцстрах на випадок безробіття – 33,11 грн (1,6 %).

Розшифровуючи наведений розрахунок, зазначимо, що відповідно до пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, всі види щорічних відпусток включаються у фонд додаткової заробітної плати. Щорічні відпустки – це інші виплати, передбачені трудовим договором. Це означає, що оподаткування податком з доходів та утриманнями і нарахуваннями до фондів відпустки обкладаються у загальному порядку.

Однак у жодному законодавчому або нормативному акті не визначений порядок, як слід діяти бухгалтеру, котрий здійснює остаточний розрахунок звільненому працівникові, який не бажає отримати компенсацію, а бажає залишити за собою право на щорічну відпустку на новому місці роботи. Логічно, що на новому місці роботи у наданні відпустки такому працівникові можуть відмовити, адже фактично він ще не приніс користі підприємству і не може скористатись таким правом.

Як вчинити? Ми не дарма зазначили, що при звільненні «за переведенням» працівник має узгодити такий вид звільнення з обома роботодавцями. Розрахунок зроблений, нарахування і утримання проведені, однак, на руки працівникові потрібно видати не суму заробітної плати «плюс» відпускні «за мінусом» утримань, а лише суму заробітної плати «за мінусом» утримань, а суму відпускних необхідно перерахувати новому роботодавцю. У такому випадку всі отримають, що хотіли: колишній роботодавець – нараховує всі належні працівникові виплати і звільняє його, новий роботодавець – отримує кошти на виплату відпустки нового працівника, працівник зберігає дні своєї заробленої відпустки.

Може виникнути така ситуація, коли працівник звільняється, наприклад, на початку місяця і заробітна плата за цей період складає незначну суму, а ось утримання із заробітної плати та відпускних – значну. У такому випадку на рахунок нового роботодавця буде перерахована сума, яка залишилась після утримання податку з доходів та внесків до фондів. Після перерахування на рахунок нового роботодавця підприємство, що звільнило працівника, має надати йому довідку, в якій зазначити кількість днів невикористаної відпустки та загальну суму відпускних (див. зразок).

ЗРАЗОК 

ТОВ «Інтер-плюс»
м. Київ, вул. Червоноткацька, 2
Тел. 580-00-00
Р/р 2600000001 в АКБ «АЖІО»
Код ЄДРПОУ 21600216

______________________________________________________________________________________

Директору ТОВ
«Броксервіс»
Ласточкіну Р. О.

ДОВІДКА

  Дана довідка посвідчує, що Сачко Володимир Васильович, інд. код 2807801444, має не використану відпустку строком 24 (двадцять чотири) календарних дні.

     Загальна сума відпускних за цей період складає 1359,10 грн (одна тисяча триста п’ятдесят дев’ять грн 10 коп.)

     Податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів утримані та перераховані повністю.

Директор

П. Є. Головко

Головний
бухгалтер

 
С. П. Самохіна

Податковий облік і звітність

Податок з доходів та внески до фондів

Як ми показали на умовах прикладу, для оподаткування податком з доходів «перевідні» відпускні будуть виплатою з узагальненою назвою «заробітна плата» (п. 1.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, далі – Закон про податок з доходів), яка включається в оподатковуваний дохід. При звільненні працівника слід звернути увагу на таку особливість. У пп. 6.3.2 Закону про податок з доходів передбачено, що соціальна податкова пільга не застосовується до заробітної плати працівників у місяць звільнення. Тому, якщо працівник, котрий звільняється, мав право на податкову соціальну пільгу, то у місці звільнення вона ні в якому разі не застосовується. При цьому при нарахуванні «перевідних» відпускних соціальна податкова пільга також не застосується. Нарахована заробітна плата разом із відпускними відображається у ф. № 1ДФ.

Як відобразити у ф. № 1ДФ нарахування і виплату відпускних, які фактично не виплачуються, а перераховуються на рахунок нового роботодавця? На думку автора, це питання може бути вирішене двома способами.

1. Роботодавець, що звільняє працівника, відображає у графі 3а та у графі 3 суму нараховану і виплачену, при цьому відображає це як умовну виплату. Тобто суми у зазначених графах будуть рівними.

Такий спосіб позбавляє колишнього роботодавця від будь-яких неузгодженостей між нарахованою і виплаченою сумою заробітної плати (зокрема, «перевідними» відпускними). Але у такому випадку новий роботодавець не повинен відображати суму відпускних, виплачену за рахунок надходжень від попереднього роботодавця.

2. Колишній роботодавець при заповненні ф. № 1ДФ у графі 3а вказує суму нарахованої заробітної плати (зокрема, «перевідні» відпускні), а у графі 3 – суму виплаченої заробітної плати «за мінусом» податку з доходів, внесків до фондів та суми відпускних. А вже новий роботодавець виплачує суму відпускних разом із заробітною платою і відображає у графі 3.

Підтвердженням для обох підприємств правильності нарахування і утримання податку буде довідка, зразок якої ми навели.

Не слід забувати, що сплата податку здійснюється відповідно до пп. 8.1.2 Закону про податок з доходів, а саме: податок сплачується одночасно з отриманням коштів на виплату останньої заробітної плати.

Що стосується загальнообов’язкових соціальних внесків (пенсійного, у фонди соцстраху, безробіття) із суми нарахованих «перевідних» відпускних, то всі утримання й нарахування проводяться в звичайному порядку, а саме:

– утримання страхових внесків з нарахованої суми – відповідно до п. 4.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі – Інструкція № 21-1) і ст. 1 Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III (далі – Закон № 2213);

– нарахування страхових внесків на фонд оплати праці – відповідно до п. 4.1 Інструкції № 21-1, ст. 1 Закону № 2213 і ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Для відображення сплачених внесків за працівника, який звільнився за переводом, у звітності до фондів краще буде застосовувати перший спосіб.

Податок на прибуток

Для попереднього роботодавця сума всієї заробітної плати (зокрема, «перевідні відпускні») на підставі пп. 5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР буде віднесена до валових витрат відповідного звітного періоду.

Водночас, у нового роботодавця отримані на рахунок кошти для виплати новому працівникові «перевідних» відпускних не відносять ані до валового доходу, ані до валових витрат, на підставі того, що такі кошти не підпадають під визначення валового доходу та під визначення валових витрат.

 

Олеся Руденко 

Аудитор

 

«Бізнес-консультант», вересень 2005 р., № 9 (29), с. 22 (www.akf.com.ua)

Дата підготовки 01.09.2005 
Журнал «Бізнес-консультант»

____________

До відома

Моніторинг теми…

 
• У продовження обговорювання особливостей звільнення у порядку переведення на інше підприємство – декілька зауважень від Алли Погребняк щодо гарантій, які має звільнений працівник («Бухгалтер», березень (I) 2006 р., № 9 (345), с. 44 (www.buhgalter.kharkov.com)).
«По-перше, без згоди працівника перевести його на інше підприємство неможливо з тієї причини, що ст. 32 КЗпП встановлено пряму заборону на такі дії.
По-друге, якщо «нове» підприємство погодилося прийняти працівника по переведення з іншого підприємства, то надалі воно не може «передумати» щодо прийняття на роботу такого працівника. Це випливає з ч. 5 ст. 24 КЗпП… Тому з таким працівником трудовий договір, як правило, укладається з першого дня, наступного за днем звільнення, якщо інше не передбачено сторонами.
По-третє, випробувальний термін для цієї категорії працівників при оформленні трудового договору не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП).
Певною перевагою такого способу звільнення, як переведення, є можливість збереження відпустки, що не використана на попередньому місці роботи. Це право передбачене ч. 1 ст. 81 КЗпП, відповідно до якої за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення. Якщо переведений працівник повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. 2 ст. 81 КЗпП)…
Право працівника, прийнятого на роботу в порядку переведення з іншого підприємства… виникає тільки за умови, що працівник не використав за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержав за неї грошової компенсації (п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону «Про відпустки»). Неодержана грошова компенсація в таких випадках підлягає перерахуванню (за бажанням працівника) на рахунок підприємства, на яке він прийнятий на роботу в порядку переведення (ч. 3 ст. 24 Закону «Про відпустки»).
Що стосується ч. 2 ст. 81 КЗпП стосовно включення періоду, за який не використана відпустка, до стажу роботи, який дає право на щорічні відпустки, то порівняння цього правила з ч. 3 ст. 9 і п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону «Про відпустки» дозволяє стверджувати, що одержання працівниками грошової компенсації за невикористані дні відпустки за попереднім місцем роботи теж виключає можливість застосування ч. 2 ст. 81 КЗпП»…

• Що стосується оподаткування «перевідних» відпускових, то докладно це питання висвітлено у публікації Жанни Семенченко «Компенсація за невикористану відпустку при звільненні працівника» («Бухгалтерський тиждень», 18 липня 2005 р., № 29 (185), с. 13 (www.factor.ua)).
 

Читайте на цю ж тему…

 
Про особливості звільнення в порядку переведення йдеться також у публікаціях: 
Алла Погребняк – «Відпустка після звільнення (Звільнення за переведенням: трудові аспекти; оподаткування невикористаної відпустки» («Бухгалтер», березень (I) 2006 р., № 9 (345), с. 44 (www.buhgalter.kharkov.com)).
Віта Василенко – «Переведення та переміщення працівників» («Баланс», 13 березня 2006 р., № 11 (605), с. 60);
Влада Карпова – «Як пере(х/в)одити (Перехід з основного місця роботи на сумісництво; документальне оформлення переведення працівника і відпусткові нюанси)» («Бухгалтер», червень (II) 2006 р., № 22 (358), с. 44 (www.buhgalter.factor.ua));
Анатолій Радчук, Олена Біловодська – «Практичні питання переведення працівника на іншу роботу» («Справочник кадровика», серпень 2006 р., № 8 (50), с. 59 (www.mediapro.com.ua/kadrovik/new_issue.php));
Ігор Караваєв – «Проблематика переведення окремих категорій працівників» («Бізнес-консультант», лютий 2007 р., № 2 (46), с. 68 (www.akf.com.ua));
Ігор Караваєв – «Переведення окремих категорій працівників» («Податкове планування», квітень 2007 р., № 4 (78), с. 58 (www.nalogovnet.com));
Віктор Рожнов – «Кадрові рішення: прийняття рішень про переведення та переміщення на іншу роботу» («Довідник кадровика», серпень 2007 р., № 8 (62), с. 54 (www.mediapro.com.ua/kadrovik/new_issue.php));
Марія Пасічник – «Переведння та переміщення працівників: у чому різниця?» («Кадровик. Трудове право і управління персоналом», серпень 2007 р., № 8 (14), с. 12 (www.mcfr.com.ua));
Ольга Гонзелінська – «Переведення працівників у зразках документів» («Кадровик. Трудове право і управління персоналом», серпень 2007 р., № 8 (14), с. 48 (www.mcfr.com.ua));
Ольга Буркун, Володимир Овчаров«Переведення працівника з однієї філії в іншу» («Консультують АФ»: «Курсор-Аудит», серпень 2008 р. (www.cursor-audit.com));
Карина Пономаренко«Переведення працівників на інше підприємство» («Консультують АФ»: «Є.С.Аудит», вересень 2009 р. (www.yefimov-partners.com)).

ЛІГАБізнесІнформ
українська Мережа ділової інформації
www.liga.net

Щодо оформлення первинних документів

Суттєво. Міру деталізації змісту та обсягу госпоперації визначають особи, які відповідають за її здійснення і правильність оформлення.

Департамент податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на запит щодо оформлення первинних документів повідомляє.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до зазначених Закону та Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов’язань, доходів або витрат, з нею пов’язаних.

Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку М. ЧМЕРУК

Видача коштів під звіт: про що необхідно пам’ятати

Необхідність видачі грошових коштів під звіт виникає чи не в кожного суб’єкта господарювання незалежно від виду діяльності та форми власності. Чи існують обмеження щодо того, кому, у якій сумі та на які цілі можна видавати підзвітні кошти? Які особливості порядку звітування за використані кошти, що були видані під звіт?

Кому можуть видаватися грошові кошти під звіт?

Грошові кошти можуть видаватися під звіт таким особам:

працівникам, що перебувають з цим підприємством, організацією чи установою у трудових відносинах. Наказом по підприємству затверджується перелік таких осіб;
фізичним особам, які перебувають з цим суб’єктом господарювання у цивільно-правових відносинах (приміром, працюють за договором підряду, дорученням тощо).

Можливість видачі грошових коштів під звіт тим, хто не є працівниками підприємства, організації чи установи, передбачають такі роз’яснювальні документи:

– лист Національного банку України від 21.12.2006 р. № 11-113/4734-13871;

– лист Міністерства фінансів України від 13.02.2007 р. №31-34000-30-25/2774.

При цьому порядок видачі підзвітних коштів особам, які не є працівниками суб’єкта господарювання, не регулюється чинним законодавством.

Чи потрібно з усіма підзвітними особами укладати договір про повну матеріальну відповідальність?

Згідно зі ст. 1351 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися з працівниками, які досягли 18-річного віку та займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27.05.2008 р. № 146/06/186-88 зазначається, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у загальному Переліку посад і робіт, затвердженому постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 р. № 447/24.

Також виконання обов’язків за посадою повинно бути безпосередньо пов’язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва довірених працівникові цінностей.

Таким чином, якщо підзвітні суми співробітнику будуть видаватися регулярно, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність з ним є обов’язковим.

Форма видачі підзвітних коштів

Суб’єкт господарювання може видавати грошові кошти під звіт шляхом:

видачі готівки з каси;
надання можливості користування корпоративними картками;
видачі через особисту платіжну картку.

Зазначимо, що використання корпоративних та особистих платіжних карток як засобу для видачі коштів під звіт раніше було передбачено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137 (далі – Положення № 137).

Зокрема згідно з п. 3.12 Положення № 137 кошти, списані за операції з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки та можуть бути використані лише за їх цільовим призначенням. Пункт 3.13 Положення № 137 визначав, що коли довірені особи суб’єкта господарювання не володіють корпоративними платіжними картками, то аванси на їх відрядження можуть видаватися через особисті платіжні картки.

На сьогодні Положення № 137 втратило чинність.  Натомість постановою Правління НБУ «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30.04.2010 р. № 223 затверджено нове Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі – Положення № 223), яке зазначених норм щодо використання спеціальних платіжних карток для видачі коштів під звіт не містить.

При цьому в п. 2.12 Положення № 637 зазначається, що особи, які одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного або ж особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без попереднього оприбуткування в касі суб’єкта господарювання. Звітування за використані кошти здійснюється в установлені строки та порядку, які визначені для підзвітних осіб.

Яка максимальна сума коштів може бути видана під звіт?

Обмежень щодо того, скільки саме коштів може бути видано під звіт, чинним законодавством не передбачено.

При цьому необхідно врахувати, що в п. 1 постанови Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32 встановлено обмеження граничної суми розрахунку готівкою одного підприємства (підприємця) з іншим впродовж одного дня за одним або кількома платіжними документами в розмірі 10 тис. грн.

Пунктом 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі – Положення № 637), визначено, що всі платежі, які перевищують 10 тис. грн повинні проводитися лише в безготівковій формі. Кількість суб’єктів господарювання, з якими можна здійснювати розрахунки впродовж дня, не визначається.

Обмеження загальної суми платежів стосуються розрахунків між підприємствами у вигляді оплати за товари, які придбані для потреб суб’єкта господарювання за рахунок одержаних через корпоративні спеціальні платіжні засоби готівкових коштів.

Таким чином, якщо кошти під звіт видаються особі для здійснення розрахунків готівкою з одним підприємством (підприємцем) впродовж одного дня, то їх сума не повинна перевищувати 10 тис. грн.

У випадку коли необхідно розрахуватися з більшою кількістю суб’єктів господарювання через підзвітну особу, загальний обсяг виданих їй коштів є необмеженим зважаючи на те, що сума розрахунку з кожним контрагентом протягом дня за одним або кількома платіжними документами не перевищуватиме готівкою 10 тис. грн. При цьому необхідно врахувати винятки, встановлені законодавством.

Згідно з п. 2.3 Положення № 637 гранична сума розрахунку готівкою не поширюється на:

розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;
добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
використання коштів, виданих на відрядження.

Особливості порядку звітування за використані кошти, що були видані під звіт

Видача підзвітній особі готівки проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше одержані під звіт суми (п. 2.11 Положення № 637).

У разі видачі касиром готівки за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю одержувачі повинні пред’явити паспорт чи інший документ, що його замінює, а касиру необхідно записати найменування, номер, ким і коли виданий такий документ. У видатковому касовому ордері або відомості підзвітна особа розписується про отримання готівки із зазначенням суми коштів. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то всі одержувачі пред’являють паспорти чи інші документи, що їх замінюють, а також розписуються у відповідній графі (п. 3.5 Положення № 637).

Використання підзвітних коштів підтверджується відповідними розрахунковими  документами, а також документами, які свідчать про одержання готівки з карткового рахунку (наприклад, чеком банкомату, квитанцією торговельного терміналу та ін.).

Строки звітування визначені Положенням № 637, а також Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі – ПКУ). Однак щодо цього питання варто поговорити докладніше, адже є певні нюанси.

Строки звітування про використання підзвітних коштів згідно з Положенням № 637

Видача готівки під звіт на закупівлю продукції сільського господарства та заготівлю вторинної сировини, окрім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів з дня видачі коштів під звіт, а на всі інші потреби суб’єкта господарювання – не більше двох робочих днів, включаючи день отримання таких грошових коштів.

Якщо особі одночасно видана готівка під звіт на відрядження і вирішення в цьому відрядженні виробничих або господарських питань, то строк, на який видана готівка під звіт на такі завдання, може продовжуватися до завершення терміну відрядження (п. 2.11 Положення № 637).

Зазначаємо, що п. 7.39 Положення № 637 передбачає можливість подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів, однак лише у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, котрі мають документальне підтвердження.

Строки звітування про використання підзвітних коштів згідно з ПКУ

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, коли платник податку завершує таке відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання встановлений наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1276.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, яка їх видала, до або під час подання зазначеного звіту (п. 170.9.2 ПКУ).

Дія п. 170.9 ПКУ поширюється також на витрати, пов’язані з відрядженням чи виконанням цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням такого:

а) у випадку, коли під час службового відрядження особа – платник податку отримала готівку через платіжну картку, вона подає звіт про використання виданих на відрядження коштів, а також повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службового відрядження особа – платник податку застосувала платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з’ясування питання щодо розбіжностей між звітними документами) (п. 170.9.3 ПКУ).

Таким чином, суб’єктам господарювання необхідно дотримуватися визначених законодавством норм щодо регулювання розрахунків з підзвітними особами для уникнення можливих неприємностей у випадку проведення перевірок контролюючими органами.

Як відобразити операції за межами України у Реєстрі виданих та отриманих ПН?

ГУ Міндоходів у Тернопільській області нагадало, що у графі 13 розділу І Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр) зазначаються операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначене за межами митної території України.

Статтею 186 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення місця постачання послуг із метою визначення об’єкта оподаткування ПДВ.

Зокрема, відповідно до зазначеної статті місце постачання послуг може бути визначене:

— за місцем фактичного постачання послуг;

— за фактичним місцезнаходженням майна, з яким пов’язані послуги;

— за місцем, у якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання;

— за місцем реєстрації постачальника.

Таким чином, у графі 13 розділу І Реєстру має відображатися вартість послуг, місце постачання яких згідно зі ст. 186 ПКУ визначене за межами митної території України.

______________________________________________

* Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міндоходів України від 25.11.2013 р. № 708

Як заповнити податкову накладну при постачанні неплатнику ПДВ?

18 лютого 2014 року

ГУ Міндоходів у Тернопільській області нагадало про особливості заповнення податкової накладної у випадку, коли постачаються товари/послуги покупцю, який не зареєстрований як платник ПДВ.

Так, при постачанні товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник ПДВ, уключаючи постачання на експорт, здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, заповнення податкової накладної здійснюється з урахуванням таких особливостей:

— у верхній лівій частині в полі «Усі примірники залишаються у продавця» оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна позначка «Х» і зазначається відповідний тип причини:

- «02» — постачання неплатнику податку;

- «03» — постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

- «11» — складена за щоденними підсумками операцій;

— у рядку «Особа (платник податку) — покупець» вказується «Неплатник податку»;

— рядки «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» та «Номер телефону» залишаються незаповненими;

— у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «400000000000».

МНМА — ОЗ?

МНМА — ОЗ?

У чому схожість та відмінність малоцінних необоротних матеріальних активів та основних засобів? Які вартісні та часові обмеження щодо МНМА є в бухгалтерському та податковому обліку? Як документально оформити придбання та списання МНМА? Спробуймо відповісти на ці та інші запитання щодо обліку малоцінних необоротних матеріальних активів.

Загальні положення

Насамперед з’ясуймо, у чому схожість та відмінність обліку малоцінних необоротних матеріальних активів (далі — МНМА) та основних засобів (далі — ОЗ).

У нормах ПКУ немає визначення терміна «малоцінний необоротний матеріальний актив», але зустрічається вислів «інші необоротні матеріальні активи», хоча його визначення ПКУ теж не дає. Керуючись пп. 14.1.84 ПКУ, інші терміни використовуються у значеннях, визначених П(С)БО. Виходячи із самої назви МНМА такий актив має необоротний характер, що наводить на думку про його подібність до основних засобів. Чи справді це так?

Відповідно до п. 5 П(С)БО 7, для цілей бухгалтерського обліку ОЗ класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Серед групи інших необоротних активів є малоцінні необоротні матеріальні активи. Що дозволяє зробити висновок, що П(С)БО 7 відносить МНМА до однієї з груп основних засобів, а точніше — до інших необоротних матеріальних активів.

Єдиний критерій, згідно з п. 4 П(С)БО 7, за яким матеріальний актив, що утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва/діяльності1, може визнаватись об’єктом ОЗ, — це очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Такий строк для ОЗ має становити більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). А вже у п. 5.2 П(С)БО 7 сказано: «Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів». Таким чином, критерії визнання МНМА — це:

1) використання активу більше року;

2) встановлена підприємством вартісна ознака.

Величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних слід прописати у наказі про облікову політику підприємства.

Зверніть увагу: відповідно до п. 40.8 П(С)БО 7 з 2013 року до 01.01.2015 р. «установи2 зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 1000 гривень» (всі інші підприємства встановлюють цей критерій виключно за власним рішенням — від нуля до довільної величини).

1 Постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

2 Бюджетні установи та фонди загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування (п. 2 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87).

На відміну від нормативних документів, що регулюють бухгалтерський облік, ПКУ у пп. 14.1.138 висуває конкретні умови та ознаки, за якими актив може визнаватись основним засобом. До ОЗ належать матеріальні активи, які призначаються для використання у госпдіяльності, очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 2500,00 грн. З цими критеріями порівнюється первісна вартість ОЗ, за якою вони приймаються до податкового обліку, яка формується відповідно до ст. 146 ПКУ. Тому за нормами того ж таки пп. 14.1.138 ПКУ матеріальні активи, що є необоротними і вартість яких не перевищує 2500,00 грн, не можуть вважатися ОЗ. А вже п. 145.1 ПКУ уточнює, що основні засоби та інші необоротні активи розподіляються на 16 груп, для кожної з яких встановлено мінімальний строк корисного використання. Щоправда, строк корисного використання для землі, природних ресурсів, бібліотечних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів не встановлюється. Також зауважимо, що основні засоби у податковому обліку розподіляються на такі самі групи, як і в бухгалтерському: кожна група у податковому обліку обліковується на відповідному субрахунку в бухобліку. Проте в бухобліку до складу ОЗ можуть входити невиробничі ОЗ та об’єкти вартістю, меншою від 2500,00 грн (усе залежить від встановленого підприємством критерію). I навпаки — об’єкти вартістю понад 2500 грн, але менше встановленого критерію для ОЗ, відповідно до облікової політики підприємства, можуть відноситися до МНМА.

Підсумуймо: у складі ОЗ у податковому обліку за визначенням не можуть бути об’єкти, дешевші за 2500,00 грн. Таким чином, якщо необоротний актив не вписується до вартісної межі у 2500,00 грн, але очікуваний строк корисного використання (експлуатації) з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), то в податковому обліку він не є об’єктом ОЗ.

Отже, керуючись конкретними ознаками для визначення ОЗ, необоротні активи, вартість яких менша від нижньої межі для ОЗ, але строк використання яких становить більше року, на думку автора, належать у податковому обліку до інших необоротних активів — МНМА.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об’єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби», призначено рахунок 11 «Iнші необоротні матеріальні активи», зокрема субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». А в податковому обліку такі активи належать до групи 11. У таблиці 1 наведено основні положення, скориставшись якими можна визначити актив як МНМА.

Таблиця 1

Ознаки малоцінних необоротних матеріальних активів

Ознаки

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Матеріальність активу Матеріальний актив (п. 4 П(С)БО 7) Матеріальний актив (пп. 14.1.20 ПКУ)
Використання у госпдіяльності Необов’язково (п. 4 П(С)БО 7) Обов’язково (пп. 14.1.138 ПКУ)
Очікуваний строк корисного використання Більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (п. 4 П(С)БО 7) Понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 ПКУ)
Вартісний поріг Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки самостійно (при цьому слід взяти до уваги вплив такого критерію на достовірність фінансової звітності даного активу без ПДВ (п. 5.2 П(С)БО 7) Вартість яких не перевищує 2500,00 грн без ПДВ (пп. 14.1.138 ПКУ)
Витрати, що формують вартість За аналогією до формування первісної вартості ОЗ (пункти 8 — 13 П(С)БО 7) За аналогією до формування первісної вартості ОЗ (пункти 146.5 — 146.10 ПКУ)

Отже, в бухобліку при зарахуванні активу на баланс аналізується очікуваний строк корисного використання (без урахування вартості). Якщо він менший за рік, то цей актив належить до запасів (навіть якщо вартість об’єкта перевищує 2500 грн). Якщо ж цей строк більший від року, то це необоротні матеріальні активи. Другий критерій дозволяє розподілити необоротні матеріальні активи на ОЗ та МНМА. Цей критерій — вартісний і визначається підприємством самостійно.

I на завершення цього розділу зазначимо, що не слід в обох видах обліку проводити паралель між ОЗ та МНМА.

Основні відмінності такі:

1) для МНМА не визначається ліквідаційна вартість виходячи із визначення терміна у пп. 14.1.20 ПКУ: «вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість малоцінних необоротних матеріальних активів» (порівняно з установленим у пп. 14.1.19 ПКУ аналогічним визначенням для основних засобів та інших необоротних активів);

2) вартість МНМА не відноситься до сукупної вартості ОЗ на початок звітного року для визначення «10-відсоткового ремонтного ліміту», оскільки такі активи належать до інших необоротних активів, а «ремонтні норми» п. 146.11 та п. 146.12 ПКУ поширюються на об’єкти ОЗ;

3) оскільки МНМА не є основними засобами, то витрати на їх ремонт (поліпшення), на нашу думку, відносяться до складу витрат (підтвердження знаходимо у ЄБПЗ у категорії 110.07.04).

МНМА та МШП: у чому різниця?

Під час зарахування на баланс, наприклад, господарського інвентарю чи змінної частини якогось агрегату може виникнути ситуація, що предмет не відповідає зазначеним вище критеріям для визначення МНМА, а саме: незалежно від вартості (яка може бути й більшою за 2500,00 грн) актив планується використовувати менше року (або операційного циклу). В обох видах обліку це буде придбанням запасів, зокрема придбанням матеріалів або малоцінних та швидкозношуваних предметів.

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі — МШП) належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне обладнання, спеціальний одяг тощо.

Придбання МШП відображається за первісною вартістю (яка формується відповідно до п. 9 П(С)БО 9) за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Відповідно різниця між МШП та МНМА полягає у строку корисного використання (експлуатації). Нагадаємо: строк корисного використання об’єкта встановлюється підприємством/установою самостійно у розпорядчому акті при зарахуванні на баланс ОЗ і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункти 23, 24 П(С)БО 7).

Отже, відмінність між МШП та обліком МНМА така:

1) малоцінні предмети, строк експлуатації яких перевищує один рік (або операційний цикл), але які за вартісними ознаками зараховані до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, обліковуються на субрахунку 112;

2) МШП, строк експлуатації яких менший від одного року, незалежно від їх вартості, обліковуються до введення в експлуатацію на рахунку 22. Амортизація на такі активи не нараховується — вони списуються на витрати за первісною вартістю в момент передання МШП в експлуатацію.

Надходження МНМА

Для того щоб зарахувати актив на баланс як МНМА, треба сформувати його первісну вартість. Відповідно до пп. 14.1.20 ПКУ, вартість МНМА, яка амортизується, — це первісна або переоцінена вартість такого активу. Отже, як було зазначено вище, такий необоротний актив не належить до ОЗ, але виходячи із визначення підлягає амортизації (про що далі). Виникає запитання: як формується первісна вартість МНМА? Складова вартості МНМА, що підлягає амортизації, на нашу думку, повинна формуватися за нормами П(С)БО 7 виходячи з того, що такий актив належить до групи інших необоротних матеріальних активів.

Зауважимо, що спеціальної норми для визначення первісної вартості МНМА для цілей податкового обліку в ПКУ немає. Визначення первісної вартості наводиться у п. 8 П(С)БО 7, відповідно первісна вартість МНМА буде сформована з витратами на доставку, монтаж тощо. До речі, наше припущення підтверджено усною консультацією Iнформаційно-довідкового департаменту ДПС. Пояснює орган ДПС це тим, що МНМА належить до групи 11 об’єктів ОЗ, тому первісна вартість формується за нормою п. 146.5 ПКУ.

Зверніть увагу: якщо сукупно первісна вартість необоротного активу з урахуванням витрат на доставку, монтаж тощо буде більшою за 2500,00 грн, такий актив належатиме не до групи 11, а до іншої відповідної групи ОЗ.

Відповідно для того, щоб віднести актив до МНМА у бухобліку (за вартістю без ПДВ для платників ПДВ, яка встановлена підприємством самостійно) та в податковому (вартістю до 2500,00 грн), треба порівняти не тільки вартість активу, сплачену постачальнику (вартість без ПДВ для платників цього податку), а й урахувати витрати на доставку тощо. Капіталізуються витрати на придбання або виготовлення власними силами таких матеріальних активів на субрахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів».

Документальне оформлення МНМА варто починати з наказу керівника про введення матеріального активу в експлуатацію. Крім того, списання МНМА має підтверджуватися наказом по підприємству. На підставі зазначених наказів та первинних документів від постачальника активи вводяться (списуються) на баланс (з балансу) підприємства.

Приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації), оформлюється приймання МНМА. Для обліку МНМА підприємство може розробити внутрішні документи, які виконуватимуть роль первинних. Для цього слід врахувати вимогу про наявність обов’язкових реквізитів: назви документа (форми), дати і місця складання, назви підприємства, від імені якого складено документ, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік). Зі свого боку ми б радили використовувати форми документів, затверджені Наказом Мінфіну від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку». Для введення в експлуатацію оформляти Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма ОЗ-1), для списання активу з балансу — Акт списання основних засобів (форма ОЗ-3). Для обліку МНМА, як ми зазначали вище, використовується субрахунок 112, а нарахування амортизації відображається за кредитом субрахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Згідно із п. 145.1 ПКУ, для МНМА (група 11) немає мінімально допустимих строків амортизації. Амортизація МНМА може нараховуватися за рішенням платника податків:

1) у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решту 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

2) або в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості (пп. 145.1.6 ПКУ).

Отже, нарахована сума амортизації відображається платником у розмірі 100% або 50% вартості об’єкта залежно від обраного способу амортизації.

У бухобліку, крім норм нарахування амортизації 50 + 50% або 100% за аналогією до податкового обліку, амортизація може нараховуватися прямолінійним методом або із застосуванням виробничого методу (п. 27 П(С)БО 7). Пам’ятайте: якщо амортизація здійснюється за методами 50 + 50% або 100%, переоцінці МНМА не підлягають (п. 16 П(С)БО 7).

Витрати у складі нарахованої амортизації МНМА, які прямо пов’язані з виробництвом/реалізацією товарів (робіт, послуг), визнаються у періоді реалізації товарів (робіт, послуг). Якщо МНМА використовуються для інших функцій підприємства — з адміністративною метою, пов’язані зі збутом або передані в оперативну оренду, — амортизаційні витрати визнаються у складі інших витрат.

Підсумуймо: в обох обліках витрати на МНМА у складі нарахованої амортизації (після введення їх в експлуатацію) залежно від напряму використання активу визнаються:

1) витратами у складі сформованої собівартості товарів (робіт, наданих послуг) за датою визнання доходів від реалізації (п. 138.4 ПКУ);

2) витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ).

Зверніть увагу: річний перерахунок відповідно до ст. 199 ПКУ, що визначає алгоритм пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, щодо малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється у порядку, передбаченому для товарів (робіт, послуг), а не основних засобів. Тобто відображається у таблиці 2 додатка 7 декларації з ПДВ (див. УПК від 16.02.2012 р. №129).

Продаж МНМА

Цілком реальна в житті підприємства ситуація, коли приймається рішення продати МНМА. Постають запитання: продаж такого активу вважається продажем необоротного активу чи це реалізація товару? Чи застосовуватимуться норми п. 146.13 ПКУ для визначення доходу від продажу ОЗ? Щоб відповісти, зазначимо, що слід врахувати, за яким методом нараховувалась амортизація МНМА: 100% чи 50 + 50%.

Проаналізуймо наслідки, коли амортизація нараховувалася за методом, відмінним від методу 100%. Отже, є залишкова вартість МНМА. У бухгалтерському обліку такий необоротний актив, згідно з вимогами П(С)БО 27, визнається утримуваним для продажу. Тобто його треба перевести до запасів (облік ведеться на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу»). А подальший продаж слід відобразити у складі іншої операційної діяльності із застосуванням субрахунків 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» та 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

За датою переходу права власності на проданий МНМА (тепер фактично товар) визнається дохід (п. 137.1 ПКУ). Пам’ятайте, що з 01.01.2013 р. діють норми ст. 39 ПКУ, в якій передбачено визначення та порядок застосування звичайних цін у разі здійснення операцій у випадках, визначених п. 39.1 ПКУ. При цьому у періоді продажу виникають витрати у вигляді собівартості, які будуть у розмірі решти 50% вартості МНМА, що амортизувався. Зверніть увагу: якщо при зарахуванні МНМА застосовувався метод нарахування амортизації 100%, у складі собівартості нічого не враховується (адже витрати за таким активом були визнані у повній сумі раніше).

Чи застосовуються під час продажу МНМА норми п. 146.13 ПКУ, який встановлює правила визначення доходів або витрат залежно від різниці доходу від продажу та балансової вартості ОЗ? На наш погляд — ні, такі норми під час продажу МНМА не застосовуються. Ось наші аргументи:

1) норми п. 146.13 ПКУ поширюються на окремі об’єкти ОЗ та нематеріальні активи, однак у цьому пункті немає згадки про інші необоротні активи;

2) МНМА у податковому обліку не належить до ОЗ, це інші необоротні активи, що підтверджується п. 145.1 ПКУ;

3) амортизація таких інших необоротних активів нараховується за своїми особливими правилами (пп. 145.1.6 ПКУ).

З іншого боку, якщо навіть припустити, що платник податку на прибуток вирішить застосовувати норму п. 146.13 ПКУ, нескладно зробити висновок, що об’єкт оподаткування за такою операцією (мається на увазі математичний результат) буде однаковий із тим, який буде отримано при застосуванні норм продажу МНМА як товару із визнанням (невизнанням) витрат залежно від застосованого методу амортизації).

Податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією виникатимуть за звичайними нормами ст. 188 ПКУ.

Приклад Наказом про облікову політику підприємства встановлено вартісний критерій предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, — до 2500,00 грн. Підприємство вирішило продати МНМА, первісна вартість якого становила 2400,00 грн без ПДВ. Метод нарахування амортизації — 50 + 50%. Балансова вартість (сума залишкової вартості) МНМА відповідно до пп. 14.1.9 ПКУ становить 1200,00 грн. Реалізація МНМА здійснюється за договірною ціною 1440,00 грн (у т. ч. ПДВ), яка відповідає рівню звичайної ціни. Облік у операцій див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Продаж МНМА

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Податковий облік

Д-т

К-т

Доходи

Витрати

1.

Переведено об’єкт МНМА до складу запасів
— на чисту вартість реалізації

286

112

1200,00

— на суму зносу

132

112

1200,00

2.

Отримано передоплату за реалізований МНМА

311

681

1440,00

3.

Відображено ПЗ з ПДВ

643

641

240,00

4.

Відвантажено МНМА

361

712

1440,00

1200

712

643

240,00

5.

Списано собівартість проданого МНМА

943

286

1200,00

1200

6.

Зарахування заборгованості

681

361

1440,00

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
  • П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.
  • П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Мінфіну України від 07.11.2003 р. №617.

Олена ВОДОП’ЯНОВА, «Дебет-Кредит»

Визначення розміру ПДФО із сум нецільової благодійної допомоги

«НАТУРАЛЬНИЙ» КОЕФІЦІЄНТ ДО ДОХОДУ В НЕГРОШОВІЙ ФОРМІ, ВАРТІСТЬ ЯКОГО ПЕРЕВИЩУЄ 10 730 ГРН, ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ З УРАХУВАННЯМ ПРОГРЕСИВНОЇ СТАВКИ

Працівник написав заяву про надання йому нецільової благодійної допомоги. Керівництво підприємства прийняло рішення надати таку допомогу продукцією власного виробництва, вартість якої за звичайною ціною становить 5000 грн (у тому числі: ПДВ — 833,33 грн, вартість без урахування ПДВ — 4166,67 грн). Рішення про надання НБД прийнято 28.09.12 р. Саме цією датою працівнику нараховано зарплату за вересень 2012 року в сумі 9000 грн. Як правильно обчислити податок на доходи фізичних осіб?

При оподаткуванні доходу працівника в цьому випадку потрібно враховувати кілька важливих моментів.

1. Доходи у вигляді НБД* у межах 1500 грн (у 2012 році) сукупно з розрахунку на рік не оподатковуються ПДФО незалежно від наявності чи відсутності у платника податків права на ПСП (п.п. 170.7.3 ПКУ).

2. Доходи в межах 10 МЗП оподатковуються за ставкою 15%, а доходи понад цю суму — за ставкою 17%. Причому із граничною величиною для цих цілей (у 2012 році — 10 730 грн) порівнюється база оподаткування ПДФО, тобто зарплата за вирахуванням ЄВС та ПСП (за її наявності), а НБД — за вирахуванням неоподатковуваної її частини (за її наявності).

3. Оскільки доходи нараховано в один день, то виникає запитання, який дохід потрібно враховувати в першу чергу в межах 10 730 грн для застосування ставки 15%. На наш погляд, тут правильніше доходи, що нараховуються, оподатковувати за ставкою 15(17)% пропорційно їх питомій вазі у загальному обсязі доходу звітного періоду. Однак ДПСУ дотримується думки, що в такому разі спочатку в межах 10 730 грн ураховується дохід у вигляді зарплати, а потім — інші види доходу. У ситуації, коли протягом звітного періоду доходи нараховуються в один день, підхід податківців також є прийнятним, тому приклад розрахунку суми ПДФО наведемо з урахуванням позиції ДПСУ.

4. Дохід, що виплачується в негрошовій формі, оподатковується ПДФО з урахуванням «натурального» коефіцієнта. У поставленому запитанні дохід платника податків у звітному місяці оподатковується за двома ставками — 15% і 17%, тому при розрахунку оподатковуваного доходу, відповідно, потрібно застосувати коефіцієнт (К) 1,176471 до частини негрошового доходу, що оподатковується ПДФО за ставкою 15%, і коефіцієнт 1,204819 до частини негрошового доходу, що оподатковується ПДФО за ставкою 17%.

* Використані скорочення: ПКУ — Податковий кодекс України, НБД — нецільова благодійна допомога, ПДФО — податок на доходи фізичних осіб, ПСП — податкова соціальна пільга, МЗП — мінімальна заробітна плата на 1 січня, ЄВС — єдиний внесок на соціальне страхування, ПД — податкові доходи, ПВ — податкові витрати.

Ураховуючи викладені вище моменти, наведемо розрахунок суми ПДФО щодо описаної у запитанні ситуації покроково.

Крок 1. Визначаємо оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати.


9000 – 324 = 8676 (грн),

де 324 грн — сума утриманого ЄВС (за ставкою 3,6%).

Оскільки база оподаткування у вигляді заробітної плати не перевищила 10 730 грн, то з усієї суми доходу у вигляді зарплати ПДФО утримується за ставкою 15%.

Крок 2. Визначаємо оподатковуваний дохід у вигляді НБД.


Частина оподатковуваного доходу у вигляді НБД, що оподатковується за ставкою 15% (у сумі нарахування):

(10 730 – 8676) = 2054 (грн).

Частина «чистого» доходу, оподатковуваного ПДФО за ставкою 15%, що відповідає цій сумі, становитиме:

2054 – 2054 х 15% = 1745,90 (грн).

Пояснимо. НБД виплачено в розмірі 5000 грн, що є чистим доходом. Із цієї суми 1500 грн пільгується згідно з п.п. 170.7.3 ПКУ,а сума 3500 грн має оподатковуватися ПДФО. Для того щоб визначити оподатковуваний дохід у вигляді НБД, необхідно застосувати «натуральний» коефіцієнт, причому з урахуванням прогресивної ставки оподаткування. Оскільки у сумі 10 730 грн ми насамперед урахували дохід у вигляді зарплати, то залишок оподатковуваного («брудного») доходу, до якого застосовується ставка 15%, становить 2054 грн. Розрахована сума в розмірі 1745,90 грн є частиною чистого виплаченого доходу у вигляді НБД у межах 10 730 грн, що оподатковується за ставкою 15%.

Відповідно, чистий дохід у вигляді НБД, який оподатковується за ставкою 17%, дорівнює:

3500 – 1745,90 = 1754,10 (грн).

Сума нарахованого у вигляді НБД доходу в частині, що оподатковується за ставкою 17%:

1754,10 х 1,204819 = 2113,37 (грн).

Дохід у вигляді НБД:

1500,00 грн — не оподатковується ПДФО (п.п. 170.7.3 ПКУ);

2054,00 грн — у частині, що оподатковується за ставкою 15%;

2113,37 грн — у частині, що оподатковується за ставкою 17%.

Разом:


У Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ неоподатковувана частина НБД (1500 грн) відображається з ознакою доходу «169», а оподатковувана частина (2054 + 2113,37 = 4167,37 грн) — з ознакою доходу «126».

3. Визначаємо суму ПДФО.


8676 х 15% + 2054 х 15% + 2113,37 х 17% = 1301,40 + 308,10 + 359,27 = 1301,40 + 667,37 = 1968,77 (грн).

Покажемо, як ці операції буде відображено в бухгалтерському обліку та в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ. При цьому припустимо, що собівартість виданої готової продукції як НБД становить 2800,00 грн. Ідентифікаційний номер платника податків — 1122334455. Видача готової продукції у вигляді НБД відбулася 28.09.12 р.

Порядок відображення записів у бухгалтерському обліку


Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

дебет рахунка

кредит рахунка

сума, грн

ПД

ПВ

1. Нараховано зарплату (адмінперсонал)

92

661

9000,00

9000,00

2. Утримано ЄВС

661

651

324,00

3. Утримано ПДФО

661

641/ПДФО

1301,40

4. Нараховано дохід у вигляді НБД:
— у сумі різниці між звичайною ціною продукції (без урахування ПДВ) та балансовою вартістю готової продукції (4166,67 – 2800)

663

663(1)

1366,67

— у сумі витрат підприємства (5667,37 – 1366,67)

949

663(1)

4300,70

5. Утримано ПДФО з доходу у вигляді НБД

663

641/ПДФО

667,37

6. Видано працівнику у вигляді НБД готову продукцію

663

26

2800,00

4166,67(2)

7. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ виходячи зі звичайної ціни 5000,00 грн

949

641/ПДВ

833,33(3)

8. Списано на витрати вартість виданої продукції

949

663

2800,00

2800,00(2)


(1) При такому відображенні нарахування доходу у вигляді НБД в обліку оборот по кредиту субрахунку 663 дасть суму доходу фізичної особи у вигляді НБД.


(2) При безоплатній передачі товару особі, котра не є платником податку на прибуток (у разі якщо договірна ціна більш ніж на 20% відрізняється від звичайної ціни), у підприємства виникають доходи виходячи зі звичайних цін у сумі (п.п. 153.2.1 і 153.2.3 ПКУ). При цьому до витрат підприємство має право включити витрати у вигляді собівартості переданого товару. Із правом на витрати в цьому випадку згодна і ДПСУ (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку визначення доходу і витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), затверджену наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 581).


(3) При безоплатній передачі товару у платника ПДВ виникають податкові зобов’язання виходячи зі звичайних цін. При цьому платник податків має право не коригувати раніше відображений податковий кредит, що припадає на вартість безоплатно переданого товару.


Жанна Семенченко

Реєстрація в ЄР податкової накладної з УКТ виписаної неплатнику ПДВ

Необходимо ли регистрировать c 01.01.2012 г. в ЕРНН налоговую накладную на импортный товар, которая выписана неплательщику НДС, и при этом оригинал налоговой накладной не выдается покупателю, а остается у продавца?

ЄДПЗ

Відповідь: Податкова накладна, виписана на операції з постачання товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній в загальновстановленому порядку (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями). Водночас, згідно з пунктом 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, не підлягають реєстрації податкові накладні, які не видаються покупцеві та залишаються у продавця.

12.01.2012

Нюансы регистрации налоговых накладных в Едином реестре НН

*/Поводом для данного материала послужил следующий вопрос: «Юридическое лицо – плательщик НДС не является прямым импортером, но занимается оптовой торговлей товарами, ввезенными на территорию Украины. Нужно ли регистрировать все налоговые обязательства в едином реестре, если в одном документе (налоговая накладная) НДС не будет превышать 10000 грн.?/*

*/Если нужно регистрировать, то в течение скольких дней с даты возникновения налоговых обязательств? И вообще, с какого момента возникают налоговые обязательства: с момента первого события или с даты регистрации в едином реестре?». С этими и другими вопросами разбирался «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН»./*

*Предельная сумма регистрации*

С 1 января 2012 года регистрация налоговых накладных плательщиками НДС – продавцами в Едином реестре налоговых накладных (далее – Единый реестр НН) вводится для налогоплательщиков, у которых сумма НДС в одной налоговой накладной составляет свыше 10 тыс. грн. Соответственно, налоговая накладная, в которой сумма НДС не превышает 10 тыс. грн.*, не подлежит включению в Единый реестр НН (п. 11 подраздела 2 раздела XX НКУ ).

* Сумма поставки без НДС составит более 50 тыс. грн., а общая сумма с НДС – 60 тыс. грн.

ГНАУ в единой базе налоговых знаний в ответе на вопрос : /«Подлежит ли налоговая накладная, в которой сумма НДС представляет ровно 100 тыс. грн., регистрации в Едином реестре налоговых накладных до 01.01.2012?»/ сообщила, что налоговая накладная, в которой сумма НДС представляет ровно 100 тыс. грн., до 01.01.2012 г. (после этой даты – соответственно ровно 10 тыс. грн.) не подлежит регистрации в Едином реестре НН. Также об этом см. ответ на вопрос «Регистрация налоговых накладных в Едином госреестре: от или свыше» .

Также с 1 января 2012 года подлежат включению в Единый реестр НН налоговые накладные, выписанные при поставке подакцизных товаров и товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины, независимо от размера НДС в одной налоговой накладной.

Поскольку в п. 11 подраздела 2 раздела XX НКУ не уточнено, на каких этапах поставки таких товаров налоговые накладные подлежат регистрации в Едином реестре НН, то есть все основания для их регистрации на каждом этапе перепродажи подакцизных и импортных товаров.

ГНСУ в единой базе налоговых знаний в ответе на вопрос : /«Подлежат ли регистрации в Едином реестре налоговых накладных налоговые накладные, выписанные на операции по поставке товаров/услуг, которые освобождении от уплаты НДС (в том числе и товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины)?»/ сообщила следующее.

Налоговая накладная, выписанная при осуществлении операций поставки подакцизных товаров и товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины, с 1 января 2012 года подлежит включению в Единый реестр НН независимо от размера НДС в одной налоговой накладной.

Поэтому налоговые накладные, выписанные на операции поставки товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины и которые *освобождены от обложения НДС, подлежат регистрации в Едином реестре НН в общеустановленном порядке*.

Следовательно, в Едином реестре НН необходимо регистрировать налоговую накладную (независимо от размера НДС), в которой:

• указана только одна позиция подакцизных товаров и/или товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины;

• указаны как позиции подакцизных товаров и/или товаров, ввезенных на таможенную территорию Украины, так и других товаров. В этом случае не предусмотрена выписка отдельных налоговых накладных, например, на поставку импортных и отечественных товаров или на поставку импортных товаров и пуско-наладочных (ремонтно-строительных и других) работ.

По мнению *«Б&З»*, с целью уклонения от регистрации налоговых накладных в Едином реестре НН продавец не имеет права при одной поставке товара выписывать несколько налоговых накладных на одну партию товара, например на сумму поставки 60 тыс. грн., кроме того, НДС – 12 тыс. грн. (всего 72 тыс. грн.), составив две налоговые накладные на общую сумму в каждой: 30 тыс. грн., в т. ч. НДС – 5 тыс. грн. и 42 тыс. грн., в т. ч. НДС – 7 тыс. грн.

Такая позиция основывается на том, что в пп. 14.1.191 НКУ *поставка товаров* определена как любая передача права на распоряжение товарами в качестве собственника, в т. ч. продажа, обмен или дарение такого товара, а также поставка товаров по решению суда.

Во исполнение положений ст. 662 ГКУ продавец обязан передать покупателю товар, определенный договором купли-продажи. Продавец одновременно с товаром должен передать покупателю принадлежности и документы (технический паспорт, сертификат качества и т. п.), касающиеся товара и подлежащие передаче вместе с товаром в соответствии с договором или актами гражданского законодательства.

В соответствии с ч. 1 ст. 664 ГКУ обязанность продавца передать товар покупателю считается выполненной в момент:

• вручения товара покупателю, если договором установлена обязанность продавца его доставить;

• предоставления товара в распоряжение покупателя, если товар должен быть передан покупателю по местонахождению товара.

Договором купли-продажи может быть установлен другой момент выполнения продавцом обязанностей передать товар.

Количество продаваемого товара устанавливается в договоре купли-продажи в соответствующих единицах измерения или денежном выражении. Условие о количестве товара может быть согласовано путем установления в договоре купли-продажи порядка определения этого количества (ст. 669 ГКУ ).

Если продавец передал покупателю меньшее количество товара, чем это установлено договором купли-продажи, покупатель имеет право требовать передачи не хватающего количества товара или отказаться от переданного товара и его оплаты, а если он оплачен, то требовать возвращения оплаченной за него денежной суммы (ч. 1 ст. 670 ГКУ ).

В соответствии с ч. 1 ст. 692 ГКУ покупатель обязан оплатить товар после его приема или приема товарораспорядительных документов на него, если договором или актами гражданского законодательства не установлен другой срок оплаты товара.

И только если договором купли-продажи установлена обязанность покупателя частично или полностью оплатить товар до его передачи продавцом (предварительная оплата), покупатель должен осуществить оплату в срок, установленный, договором купли-продажи, а если такой срок не установлен договором, – в срок, определенный в соответствии со ст. 530 этого Кодекса (ч. 1 ст. 693 ГКУ ).

Положениями ч. 2 ст. 530 ГКУ установлено, что если срок выполнения должником обязательства не установлен или определен моментом предъявления требования, кредитор имеет право требовать его выполнения в любое время. Должник должен исполнить такое обязательство в 7-дневный срок со дня предъявления требования, если обязанность немедленного выполнения не следует из договора или актов гражданского законодательства.

Порядок оплаты работ, установленный ст. 854 ГКУ , также основывается на условиях договора подряда. Если договором не предусмотрена предварительная оплата выполненной работы или отдельных ее этапов, то заказчик обязан оплатить подрядчику обусловленную цену после окончательной сдачи работ при условии, что она выполнена должным образом и в согласованный срок или, по согласию заказчика, – досрочно. Подрядчик имеет право требовать выплаты ему аванса только в случае и в размере, установленных договором.

Следовательно, в договоре стороны – плательщики НДС могут согласовать размер предоплаты, этапы передачи товаров или выполненных работ и их количество

Напомним, что в налоговой накладной для указания вида договора и его реквизитов предназначено специальное поле.

О том, что действующим законодательством не предусмотрена возможность исключения из Единого реестра НН налоговых накладных и/или Расчета корректировки, если они не подлежат регистрации в этом Реестре, но ошибочно зарегистрированы налогоплательщиком, ГНАУ сообщила в ответе на вопрос в Единой базе налоговых знаний.

*Не подлежат регистрации налоговые накладные, которые не выдаются покупателю*

В соответствии с п. 4 Порядка № 1246 не подлежат регистрации налоговые накладные, которые не выдаются покупателю и остаются у продавца в порядке, установленном ГНС.

Согласно п. 8 Порядка № 1379 все экземпляры налоговых накладных, отдельные особенности заполнения которых изложены в подпунктах 8.1 – 8.4 данного Порядка , остаются у лица, их выписавшего, в следующих случаях:

• поставка товаров/услуг покупателю, не зарегистрированному как плательщик НДС, включая поставку на экспорт, натуральные выплаты в счет оплаты труда физлицам, состоящим в трудовых отношениях с налогоплательщиком;

• выписка налоговой накладной покупателем (получателем) услуг от нерезидента, место поставки которых расположено на таможенной территории Украины в соответствии с пунктами 186.2 и 186.3 НКУ ;

• поставка товаров/услуг в пределах баланса налогоплательщика для непроизводственного использования; использования товаров/услуг, по которым суммы НДС ранее были включены в налоговый кредит, в операциях, не являющихся объектом налогообложения или освобождающихся от налогообложения;

• признание условной поставки товарных остатков и/или необоротных активов, находящихся в учете налогоплательщика на день аннулирования его регистрации как плательщика НДС, по которым был начислен налоговый кредит в прошлых или текущем налоговых периодах;

• ликвидация основных средств по самостоятельному решению налогоплательщика;

• перевод производственных основных средств в состав непроизводственных;

• *выписка налоговой накладной по ежедневным итогам операций* (если налоговая накладная не была выписана на эти операции) в случаях, установленных пп. 8.4 Порядка № 1379 :

– поставка товаров/услуг за наличные конечному потребителю, который не является плательщиком НДС;

– выписка транспортных билетов, гостиничных счетов или счетов, выставляемых плательщику НДС за услуги связи, другие услуги, стоимость которых определяется по показателям приборов учета, содержащих общую сумму платежа, сумму НДС и налоговый номер продавца, за исключением тех, форма которых установлена международными стандартами;

– предоставление налогоплательщику кассовых чеков, содержащих сумму поставленных товаров/услуг, общую сумму начисленного НДС (с определением фискального и налогового номеров поставщика).

Поэтому ГНСУ в приложении к письму от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04 , отвечая на вопрос: /«Нужно ли налоговую накладную, выписанную на физическое лицо – неплательщика НДС, регистрировать в Едином реестре (сумма НДС больше 100 тыс. грн.)?»/, отметила, что в соответствии с п. 4 Порядка № 1246 не подлежат регистрации налоговые накладные, которые не выдаются покупателю и остаются у продавца в порядке, установленном ГНС.

*Механизм регистрации*

Прежде всего, отметим, что согласно п. 201.10 НКУ налоговая накладная выдается налогоплательщиком, поставляющим товары/услуги, по требованию покупателя и является основанием для начисления сумм НДС, которые относятся к составу налогового кредита.

При осуществлении операций поставки товаров/услуг налогоплательщик – продавец товаров/услуг обязан предоставить покупателю налоговую накладную после ее регистрации в Едином реестре НН.

Механизм внесения сведений, содержащихся в налоговой накладной и/или Расчете корректировки количественных и стоимостных показателей к налоговой накладной (далее – Расчет корректировки), в Единый реестр НН, сверки данных, содержащихся в выданных налогоплательщикам – покупателям товаров (услуг) налоговой накладной и Расчета корректировки со сведениями, содержащимися в Едином реестре НН, определяет Порядок № 1246 , в который изменения и дополнения в течение 2011 года ни разу не вносились.

В соответствии с п. 5 Порядка № 1246 продавец составляет налоговую накладную и/или Расчет корректировки в формате по стандарту, утвержденному ГНС, с использованием специализированного программного обеспечения.

После составления налоговой накладной и/или Расчета корректировки в электронной форме на них налагается электронная цифровая подпись должностных лиц налогоплательщика в порядке, приведенном в таблице.

*Таблица*

*Характеристика плательщика НДС*

*Последовательность наложения электронной цифровой подписи*

*первой*

*второй*

При наличии у продавца должности бухгалтера

электронная цифровая подпись главного бухгалтера (бухгалтера) или электронная цифровая подпись руководителя

электронная цифровая подпись, которая является аналогом оттиска печати продавца

При отсутствии у продавца должности бухгалтера

электронная цифровая подпись руководителя

Продавец, который является физлицом-предпринимателем

электронная цифровая подпись физлица-предпринимателя

Регистрация налоговых накладных и/или Расчетов корректировки в Едином реестре НН осуществляется не позднее 20-ти календарных дней, следующих за датой их выписки.

Датой и временем представления налоговой накладной и/или Расчета корректировки в электронной форме в ГНС является дата и время, указанные в квитанции об их принятии (подтверждение регистрации) или непринятии (п. 10 Порядка № 1246 ).

Подтверждением для продавца о принятии его налоговой накладной и/или Расчета корректировки в Единый реестр НН является квитанция в электронном виде в текстовом формате, которая высылается продавцу в течение операционного дня, который длится с 0 до 23-х часов. Если в течение операционного дня квитанция, подтверждающая принятие (подтверждение регистрации) или непринятия налоговой накладной и/или Расчета корректировки продавцу *не выслана, то такие налоговая накладная и/или Расчет корректировки считаются зарегистрированными*.

Квитанция, на которую налагается электронная цифровая подпись ГНС, подлежит шифровке и высылается в течение операционного дня продавцу средствами телекоммуникационной связи. Экземпляр квитанции в электронной форме хранится в ГНС.

В соответствии с п. 9 Порядка № 1246 причиной отказа в принятии налоговой накладной и/или Расчета корректировки к регистрации является:

• наличие ошибок;

• отсутствие в Едином реестре НН сведений, содержащихся в налоговой накладной, которая корректируется;

• факт регистрации налоговой накладной и/или Расчета корректировки с такими же реквизитами.

ГНАУ в единой базе налоговых знаний сообщила , что если плательщик НДС – продавец в течение операционного дня не получил квитанцию о принятии или непринятии с указанием причин налоговой накладной и/или Расчета корректировки, то независимо от ее поступления в течение следующего операционного дня такие налоговая накладная и/или Расчет корректировки считаются зарегистрированными в Едином реестре НН.

*Дата возникновения налоговых обязательств у продавца (исполнителя)*

Несмотря на то что налоговые накладные и/или Расчеты корректировки регистрируются в Едином реестре НН не позднее 20-ти календарных дней, следующих за датой их выписки, это не повлияет на дату возникновения налоговых обязательств по НДС у продавца.

В общем случае, согласно положениям п. 187.1 НКУ датой возникновения налоговых обязательств по поставке товаров/услуг считается дата первого события.

Для операций финансовой аренды (лизинга) датой возникновения налоговых обязательств арендодателя (лизингодателя) является дата фактической передачи объекта финансовой аренды (лизинга) в пользование арендатору (лизингополучателю) на основании п. 187.6 НКУ .

В случае поставки товаров/услуг с оплатой за счет бюджетных средств датой возникновения налоговых обязательств является дата зачисления таких денежных средств на банковский счет налогоплательщика или дата получения соответствующей компенсации в любой другой форме, включая уменьшение задолженности такого налогоплательщика по его обязательствам перед бюджетом (п. 187.7 НКУ ).

Следовательно, если налоговая накладная будет выписана продавцом товаров 16.01.2012 г., а внесена для регистрации в Единый реестр НН 02.02.2012 г., т. е. на 18 календарный день со дня ее составления, то *налоговые обязательства по такой налоговой накладной возникнут по дате ее выписки* – 16.01.2012 г.

В контексте данного абзаца следует заметить, что действующее законодательство не содержит каких-либо ограничений относительно одновременной регистрации в Едином реестре НН налоговых накладных и/или Расчетов корректировки, выписанных на поставки товаров/услуг в течение нескольких предыдущих дней.

Поэтому плательщику НДС не запрещено регистрировать в Едином реестре НН одновременно налоговые накладные один раз в неделю или один раз каждые 10 дней. Однако при принятии такого решения налогоплательщику будет нелишним зафиксировать (не ежедневный) график регистрации в Едином реестре НН налоговых накладных и/или Расчетов корректировки в указе об учетной политике или в дополнениях к нему.

*Дата возникновения налогового кредита у покупателя (заказчика)*

Анализируя продление срока регистрации налоговых накладных и/или Расчетов корректировки в Едином реестре НН до 20-ти календарных дней, следующих за датой их выписки, *«Б&З»* в статье *«*Получилось то, что получилось… Или НДС-изменения в раздел V НКУ общего характера» отмечал, что такое продление может повлиять на дату возникновения права налогового кредита у покупателя.

Несмотря на то что датой возникновения права налогоплательщика на отнесение сумм НДС к налоговому кредиту считается дата первого события (п. 198.2 НКУ ), но при этом обязательно наличие налоговой накладной. Это обусловлено тем, что не относятся к налоговому кредиту суммы НДС, оплаченного (начисленного) в связи с приобретением товаров/услуг, не подтвержденные налоговыми накладными (абз. 1 п. 198.6 НКУ ).

Согласно п. 201.10 НКУ и п. 6.1 Порядка № 1379 оригинал налоговой накладной предоставляется покупателю (получателю) товаров/услуг по его требованию.

Налоговая накладная, которая в соответствии с п. 11 подраздела 2 раздела XX НКУ подлежит регистрации в Едином реестре НН, предоставляется покупателю только после ее регистрации.

ГНА в Сумской области в письме от 06.07.2011 г. № 10880/15-307 сообщила: в абз. 8 п. 201.10 НКУ указано, что отсутствие факта регистрации налогоплательщиком – продавцом товаров/услуг налоговых накладных в Едином реестре НН и нарушения порядка их заполнения:

• не освобождает продавца от обязанности включения суммы НДС, указанной в налоговой накладной, к сумме налоговых обязательств за соответствующий отчетный период;

• не дает права покупателю на включение сумм НДС в налоговый кредит.

Только после фактической регистрации налогоплательщиком – продавцом товаров/услуг налоговой накладной в Едином реестре НН без нарушения порядка ее заполнения она дает право покупателю на включение сумм НДС в налоговый кредит *только с того периода, в котором состоялась регистрация налоговой накладной*.

С одной стороны, ГНАУ в единой базе налоговых знаний в ответе на вопрос : /«Каким образом в реестре выданных и полученных налоговых накладных и в налоговой отчетности по НДС отражается налоговая накладная, которая получена налогоплательщиком после регистрации в Едином реестре налоговых накладных в периоде, следующем за периодом ее выписки?»/ сообщила следующее.

В соответствии с пп. 9.2 Порядка № 1002 полученные налоговые накладные отражаются в реестре выданных и полученных налоговых накладных датой их получения.

Следовательно, налоговая накладная, полученная налогоплательщиком после ее регистрации в Едином реестре НН в периоде, следующем за периодом выписки, отражается в разделе II реестра выданных и полученных налоговых накладных на дату ее получения.

Налоговый кредит, сформированный на основании такой налоговой накладной, декларируется в строке 10.1 налоговой декларации по НДС и соответственно расшифровывается в разделе II приложения 5 «Расшифровки налоговых обязательств и налогового кредита в разрезе контрагентов (ДС5)» с указанием периода выписки.

Получается, если налоговая накладная выписана продавцом товаров 16.01.2012 г., а будет внесена для регистрации в Единый реестр НН 02.02.2012 г., т. е. на 18-й календарный день со дня ее составления, то *право на налоговый кредит по такой налоговой накладной у покупателя возникнет в периоде ее регистрации в Едином реестре НН* – 02.02.2012 г.

С другой стороны, ГНСУ в письме от 20.12.2011 г. № 9749/7/15-3517 относительно порядка отражения налоговых накладных и Расчетов корректировки, зарегистрированных в Едином реестре НН в периоде, следующем за периодом их выписки, изложила противоположное мнение.

Если налоговые накладные и Расчеты корректировки зарегистрированы в Едином реестре НН в месяце, следующем за их выпиской (но в течение 20 календарных дней с момента их выписки), то предприятие – покупатель товаров/услуг имеет право отразить такие документы в составе налогового кредита в *месяце их выписки* и включить их в реестр полученных налоговых накладных в этом месяце при условии, что такие товары/услуги приобретены с целью их дальнейшего использования в налогооблагаемых операциях в пределах хозяйственной деятельности предприятия-покупателя.

ГНСУ в абз. 2 п. 2.2 приложения к письму от 23.09.2011 г. № 1332/7/22-1417/462 отметила, что налогоплательщику-покупателю предоставлена возможность включать в налоговый кредит отчетного (налогового) периода налоговые накладные и/или Расчеты корректировки, которые выписаны налогоплательщиком-продавцом в таком отчетном (налоговом) периоде и внесены в Единый реестр НН не позднее 20-ти календарных дней, следующих за датой их выписки.

Получается, если налоговая накладная выписана продавцом товаров 16.01.2012 г., а будет внесена для регистрации в Единый реестр НН 02.02.2012 г., т. е. на 18 календарный день со дня ее составления, то *право на налоговый кредит по такой налоговой накладной у покупателя возникнет по дате ее выписки* – 16.01.2012 г.

Однако заместитель начальника Управления администрирования НДС Департамента налогообложения юридических лиц ГНСУ Людмила Космина в статье «Реестр выданных и полученных налоговых накладных: форма Реестра и особенности его ведения» отметила:

/«…дата выписки налоговой накладной и дата внесения ее в Единый реестр налоговых накладных могут быть в разных отчетных (налоговых) периодах. Учитывая вышеупомянутое, Налоговым кодексом предоставлена возможность налогоплательщику – покупателю включать в налоговый кредит отчетного (налогового) периода налоговую накладную и/или расчет корректировки к налоговой накладной, выписанные налогоплательщиком – продавцом в таком отчетном (налоговом) периоде и внесенные в Единый реестр налоговых накладных в следующем отчетном (налоговому) периоде, но не позднее предельного срока для представления налоговой отчетности за такой отчетный (налоговый) период./

При этом покупатель регистрирует полученную налоговую накладную в разделе II Реестра в общем порядке, а в случае нарушения продавцом порядка ее регистрации в Едином реестре покупатель таких товаров/услуг имеет право сформировать налоговый кредит только при условии приложения к налоговой декларации за отчетный налоговый период заявления с жалобой на такого поставщика (приложение 8 к декларации по НДС, приложение 5 к декларациям по НДС (специальной или сокращенной), приложение 4 к декларации по НДС (перерабатывающего предприятия)). К заявлению прилагаются копии товарных чеков или других расчетных документов, подтверждающих факт уплаты налога в связи с приобретением таких товаров/услуг, или копии первичных документов, составленных в соответствии с Законом о бухучете , подтверждающих факт получения таких товаров/услуг».

Главное, чтобы на местах (в местных органах ГНС) придерживались такой методологии.

*Регистрация в Едином реестре НН Расчета корректировки*

Поскольку одной из причин отказа в принятии к регистрации в Едином реестре НН Расчета корректировки является отсутствие в этом Реестре сведений, содержащихся о корректируемой налоговой накладной (пп. 2 п. 9 Порядка № 1246 ), то с уменьшением предельного размера суммы НДС с 01.01.2012 г., налогоплательщикам-продавцам придется сначала регистрировать в Едином реестре НН налоговую накладную, подлежащую корректировке, и только затем – Расчет корректировки.

Например, 08.12.2010 г. была выписана налоговая накладная на поставку товара в сумме 250 тыс. грн., кроме того, НДС – 50 тыс. грн., всего – 300 тыс. грн. Поскольку в этот период регистрации в Едином реестре НН подлежали налоговые накладные, в которых сумма НДС превышала 100 тыс. грн., то такая налоговая накладная к регистрации не представлялась.

При возврате товара на сумму 70 тыс. грн., кроме того НДС – 14 тыс. грн., всего – 84 тыс. грн. в январе 2012 года, Расчет корректировки к такой налоговой накладной подлежит регистрации в Едином реестре НН.

ГНАУ в единой базе налоговых знаний в ответе на вопрос : /«Подлежит ли регистрации в Едином реестре налоговых накладных расчет корректировки к налоговой накладной, которая на дату ее выписки не подлежала регистрации в Едином реестре, а на дату выписки расчета корректировки к ней подлежит такой регистрации?»/ сообщила следующее.

Согласно п. 3 Порядка № 1246 , если продавец составляет Расчет корректировки к налоговой накладной, подлежащей регистрации, в Единый реестр НН в обязательном порядке вносятся также сведения, которые содержатся в таком Расчете. В случае когда продавец составляет Расчет корректировки к налоговой накладной, не подлежащей регистрации, в связи с чем общая сумма НДС по операции поставки товаров (услуг) достигает объема, определенного п. 11 подраздела в 2 раздела XX НКУ , то в Единый реестр НН в обязательном порядке вносятся сведения, содержащиеся в таком Расчете.

Расчет корректировки налоговой накладной, сведения которой не внесены в Единый реестр НН, регистрируется после регистрации такой накладной независимо от даты ее составления

Следовательно, в случае если Расчет корректировки составляется на сумму НДС, которая с учетом суммы, указанной в налоговой накладной, уменьшает/увеличивает сумму НДС, предусмотренную п. 11 подраздела в 2 раздела XX НКУ , такой Расчет подлежит регистрации в Едином реестре НН только после регистрации в нем накладной, к которой он выписывается.

автор: *Елена Бондаренко,
зам. главного редактора «Б&З»*

*_Правовой глоссарий:_*

1. *НКУ* – Налоговый кодекс Украины от 02.12.2010 г. № 2755-VI .

2. *Порядок № 1002* – Порядок ведения реестра выданных и полученных налоговых накладных, утвержденный приказом ГНАУ от 24.12.2010 г. № 1002 .

3. *Порядок № 1246* – Порядок ведения Единого реестра налоговых накладных, утвержденный постановлением КМУ от 29.12.2010 г. № 1246 .

4. *Порядок № 1379* – Порядок заполнения налоговой накладной, утвержденный приказом Минфина Украины от 01.11.2011 г. № 1379 .

Дохід від діяльності, не зазначеної у свідоцтві п латника єдиного

Як оподатковується дохід фізичної особи-підприємця — платника єдиного податку третьої групи, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку та яка відповідальність застосовується до такого платника єдиного податку?

Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи належать фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень. П. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку.

Згідно із п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для третьої групи платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

2) 5 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Також п. 293.4 ст. 293 ПКУ передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку третьої групи у розмірі 15 відсотків:

до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;

до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу XIV ПКУ;

до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, ПКУ передбачена лише для платників першої та другої групи (пп. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ). Відповідно до пп. 4 п. 299.15 ст. 299 ПКУ свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у випадку здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування — в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності. Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 301.1 ст. 300 ПКУ).

Враховуючи вищенаведене, до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до третьої групи, застосовується ставка у розмірі 3 або 5 відсотків (залежно від того, яка ставка зазначена в свідоцтві платника єдиного податку). У разі якщо дохід отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до третьої групи, ще є доходом, отриманим від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, то до такого доходу застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків та свідоцтво такого платника єдиного податку анулюється органом ДПС в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності.

Чи має право ФОП, який здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку, перейти на спрощену систему оподаткування?

Коротка відповідь : Діє з 01.01.2012 Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи – підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платникам єдиного податку.
Повна відповідь : Діє є з 01.01.2012 Відповідно до пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не можуть бути платникам єдиного податку фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту. Згідно із ст. 3 Закону України від 22 квітня 1993 року № 3125-XII “Про аудиторську діяльність” із змінами та доповненнями аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. При цьому, ст. 1 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” із змінами та доповненнями визначено, що бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи – підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платникам єдиного податку.

Чи відносяться на витрати платника податку на пр ибуток купівля шин та акумуляторів?

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 на субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних та виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, враховані в ціні автомобіля та включені до його первісної вартості обліковуються у складі основних засобів. Шини враховані у складі основних засобів також обліковуються у Картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини за формою 5, наведеною у додатку до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.05.2006 №488 “Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі”.

Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 №102 (далі – Положення №102), визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності. Згідно з Положенням №102 технічне обслуговування – комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. Отже, операції із заміни на автомобілі шин належить до технічного обслуговування автотранспортного засобу. Витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до інших витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, зокрема у складі загальновиробничих витрат, адміністративних витрат або витрат на збут.

Слід зазначити, що вартість шин списується на витрати в момент визнання шин непридатними для використання. Таке рішення приймає призначена керівником комісія з питань обліку пробігу (наробітку), обігу і списання пневматичних шин автомобіля. Документується рішення комісії в Картці обліку пробігу, яка в такому разі виконує функції акта на списання.

Порядок віднесення на витрати акумуляторів аналогічний порядку для автомобільних шин. Незначні відмінності бухгалтерського обліку полягають в наступному, що аналітичний облік акумуляторів ведеться у Картці обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторів за формою, наведеною у додатку до Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.08 №795.

Списання акумуляторів на витрати здійснюється на підставі висновку комісії, яку наказом керівника підприємства уповноважують визначити фактичний стан акумуляторів, приймати рішення щодо подальшого їх експлуатування: ремонту, списання, передання на утилізацію тощо. Рішення комісії з наведенням причини зняття акумуляторів з експлуатування зазначають в Картці обліку, яку веде спеціально призначена посадова особа. Оформлена Картка обліку з висновками про списання акумуляторів є актом списання.

Збір 3% до ПФ з вартості без врахування податку на додану вартість

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25.06.2011 р. N 13034/03-30

Пенсійний фонд України розглянув звернення щодо включення до вартості автомобіля податку на додану вартість при сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при його відчуженні, та, враховуючи роз’яснення Державної податкової адміністрації України, повідомляє наступне.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за Законом.

Об’єктом оподаткування для зазначених платників відповідно до пункту 6 статті 2 Закону є вартість легкового автомобіля.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -
суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Тобто суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів будуть вважатися сумою коштів, яка включається до складу договірної (контрактної) вартості.

*/Отже, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості легкового автомобіля сплачується без врахування податку на додану вартість./*

Заступник Голови правління
В. Короневський

Заповнюємо податкову накладну правильно

||
З 06.08.11 набрав чинності Закон України від 07.07.2011 р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким, зокрема внесено зміни до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі — Кодекс). Відповідно до внесених змін перелік обов’язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД» (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Щодо визначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД слід зауважити таке.

Статтею 215 Кодексу конкретизовано перелік підакцизних товарів та їх коди згідно з УКТ ЗЕД, а тому при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів зазначені коди мають відображатись у податковій накладній.

Класифікація товарів, ввезених на митну територію України для цілей митного оформлення, здійснюється згідно з вимогами Митного кодексу України, УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ «Про Митний тариф» (далі — Закон про Митний тариф), та з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, затверджених Наказом Держмитслужби від 30.12.2010 р. №1561 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та втрату чинності деякими наказами Держмитслужби».

При цьому ст. 313 Митного кодексу визначено, що митні органи відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, тобто на Держмитслужбу України покладено право здійснення контролю та митного оформлення і прийняття остаточних висновків про визначення коду товару.

Отже, при здійсненні операцій з імпортованими товарами при виписуванні податкової накладної код товару згідно з УКТ ЗЕД має визначатись як код УКТ ЗЕД, зазначений у вантажній митній декларації, якою було оформлено такі товари при ввезенні їх на митну територію України, незалежно від того, чи є продавець їх безпосереднім імпортером.

На всіх етапах реалізації товару до кінцевого споживача у супровідній документації, яка додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, покупець повинен мати можливість ознайомитися з найменуванням та місцезнаходженням виробника (ст. 15 Закону України від 12.05.91 р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»).

Отже, починаючи з 06.08.2011 р. при реалізації раніше придбаних імпортованих чи підакцизних товарів платники ПДВ — продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками зазначених товарів, у разі коли податкова накладна, на підставі якої такі товари було придбано, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару за УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом про Митний тариф, з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби України (лист Держмитслужби України від 16.05.2011 р. №11.1/2-16/7598-ЕП), та зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) має зазначатися за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту перетворення таких товарів на інший товар, чи коли такі товари стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У разі коли в результаті такого виробництва, обробки, переробки тощо створюється новий підакцизний товар, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

/Управління масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА у Дніпропетровській області /

//

Якщо на підприємстві немає бухгалтера

Який порядок заповнення поля «Головний бухгалтер» при надісланні платником податків електронної звітності, у разі коли штатним розписом не передбачено посади головного бухгалтера?

Нормами ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями визначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юрособи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Тобто якщо на підприємстві не передбачено посади головного бухгалтера і звітність формується безпосередньо керівником підприємства, то у полі «Головний бухгалтер» зазначають прізвище й ініціали керівника. Згідно з пп. 7.1 р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПАУ від 10.04.2008 р. №233, за відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим — ЕЦП керівника (директора), другим — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.
Враховуючи вищевикладене, якщо на підприємстві не передбачено посади головного бухгалтера та звітність формується безпосередньо керівником підприємства, то у полі «Головний бухгалтер» податкової звітності зазначають прізвище та ініціали керівника, а електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим — ЕЦП керівника, другим — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

ДПА у Житомирській області

Для підприємців витяг можна замінити Свідоцтвом про держреєстрацію

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 30.09.2011 р. N 617-0-8-11-7.2
Державна реєстраційна служба України розглянула лист від 22.08.2011 р. N 93 щодо юридичного статусу свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця та повідомляє.
Верховною Радою України 07.04.2011 р. за N 3205 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи – підприємця” (далі – Закон N 3205).
Даним Законом виключено із чинного законодавства поняття “свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця”, а також встановлено подання виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр) у тих випадках, де передбачалося подання копії свідоцтва.
Законом N 3205 не передбачено необхідність заміни свідоцтва про державну реєстрацію на виписку або витяг з Єдиного державного реєстру, а також не встановлено заборон або термін використання фізичною особою – підприємцем наявного у нього свідоцтва про державну реєстрацію.
У той же час повідомляємо, що поняття виписки та витягу з Єдиного державного реєстру визначено Положенням про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 р. N 97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.2005 р. за N 1294/11574 (далі – Положення).
Відповідно до пункту 3 Положення виписка – це документ, який містить відомості про юридичну особу чи фізичну особу – підприємця, яка подала запит про її видачу.
Витяг – це документ, який містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців за критеріями пошуку, зазначеними у запиті (пункт 5 Положення).
Пунктом 2.2 Положення встановлено, що для отримання виписки з Єдиного державного реєстру запит подається державному реєстратору за місцезнаходженням або місцем проживання запитувача.
Для отримання витягу з Єдиного державного реєстру запитувач має право звернутися із запитом до державного реєстратора незалежно від місцезнаходження або місця проживання запитувача.
Відповідно до наказу Держкомпідприємництва “Про розмір та порядок внесення плати, що стягується за отримання витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.02.2006 р. за N 165/12039, розмір плати за отримання витягу з Єдиного державного реєстру становить три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. За кожен аркуш інформації на бланку встановленого зразка справляється плата в розмірі 20 відсотків одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Статтею 21 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що за отримання виписки з Єдиного державного реєстру справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Не справляється плата за одержання виписки з Єдиного державного реєстру при проведенні державної реєстрації фізичної особи – підприємця; зміну до відомостей про фізичну особу – підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі; припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, а також при внесенні до Єдиного державного реєстру судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Заступник Голови
І. Кухаренко

Исправление ошибок по налогу на прибыль

Способы исправления ошибок
Прежде всего отметим, что налоговая декларация по налогу на прибыль предприятия (далее – Декларация по прибыли) может подаваться налогоплательщиком как отчетная, так и уточняющая (соответствующие отметки поставляются в строке 1 ее заглавной части). При исправлении ошибок, допущенных в предыдущих периодах при заполнении Декларации по прибыли, следует руководствоваться положениями ст. 50 НКУ.
В соответствии с п. 50.1 НКУ в случае если в будущих налоговых периодах (с учетом сроков давности, определенных ст. 102 этого Кодекса) налогоплательщик самостоятельно выявляет ошибки, содержащиеся в ранее поданной им налоговой декларации, он может исправить ошибку одним из следующих способов:
1) направить уточняющий расчет к такой налоговой декларации по форме, действующей на момент подачи уточняющего расчета. Отметим, что при исправлении ошибок по налогу на прибыль этим способом в роли уточняющего расчета выступает налоговая декларация с отметкой «Уточнююча». Если налогоплательщик самостоятельно выявляет факт занижения налогового обязательства прошлых налоговых периодов, то при исправлении соответствующей ошибки в уточняющем расчете он обязан уплатить сумму недоплаты и штраф в размере 3 % от такой суммы до представления такого уточняющего расчета;
2) указать уточненные показатели в составе налоговой декларации за любой следующий налоговый период, в течение которого такие ошибки были самостоятельно выявлены. При исправлении ошибок по налогу на прибыль этим способом в комплекте с налоговой декларацией следует представить и приложение ВП. Пометку «Х» в этом случае предприятие ставит в поле 1 вступительной части декларации возле слова «Звітна». Если налогоплательщик самостоятельно выявляет факт занижения налогового обязательства прошлых налоговых периодов, то при исправлении ошибки в составе налоговой декларации он обязан отразить сумму недоплаты в составе декларации по этому налогу. Такая налоговая декларация подается за налоговый период, следующий за периодом, в котором выявлен факт занижения налогового обязательства, с соответствующим увеличением общей суммы денежного обязательства по этому налогу на сумму штрафа в размере 5 % от суммы занижения.
Если после представления декларации за отчетный период налогоплательщик подает новую декларацию с исправленными показателями до окончания предельного срока ее представления за этот же отчетный период, то в этом случае пометка «Х» проставляется в ячейке «Звітна нова». При этом согласно п. 50.1 НКУ штрафы в размере 3 % или 5 % от суммы недоплаты не начисляются.
Поскольку предприятие собирается исправить в течение 2011 года ошибку, допущенную в Декларации по прибыли за II квартал этого года, то ему следует учитывать не только общие нормы п. 50.1 НКУ, но и специальную норму, касающуюся не применения в отдельных случаях штрафов за занижение налогового обязательства.
Так, согласно п. 6 подраздела 10 раздела XX НКУ не применяются финансовые санкции к плательщикам налога на прибыль предприятий и к налогоплательщикам, перешедшим на общую систему налогообложения, за нарушение налогового законодательства по результатам деятельности во II – IV календарных кварталах 2011 года.
Следовательно, при исправлении ошибки, допущенной в Декларации по прибыли за II квартал 2011 года, предприятие не уплачивает штрафы в размере 3 % или 5 % от суммы недоплаты, если такую ошибку оно успеет исправить до конца этого года. Если же предприятие решит исправить такую ошибку в отчетной Декларации по прибыли за периоды, относящиеся к 2012 году, то твердой уверенности в том, что представители налоговой службы согласятся с неуплатой штрафов в размере 3 % или 5 % на основании п. 6 подраздела 10 раздела XX НКУ нет. Поэтому советуем не откладывать на следующие годы исправление таких ошибок. Хотелось бы надеяться, что и в последующие годы к плательщикам налога на прибыль за нарушения налогового законодательства, связанные с уплатой этого налога по результатам деятельности во II – IV календарных кварталах 2011 года, финансовые санкции применяться не будут.
Обратим также внимание на еще одну норму, касающуюся исправления ошибок по налогу на прибыль в случае, когда налогоплательщик не учел в прошлых налоговых периодах сумму расходов.
В соответствии с п. 138.11 НКУ суммы расходов, не учтенные в прошлых налоговых периодах в связи с допущением ошибок и выявленные в отчетном налоговом периоде в расчете налогового обязательства, должны отражаться следующим образом:
• расходы, понесенные в прошлые отчетные годы, отражаются в составе прочих расходов;
• расходы, понесенные в отчетном налоговом году, отражаются в составе расходов соответствующей группы (себестоимости реализованных товаров, выполненных работ, оказанных услуг, общепроизводственных расходов, административных расходов и т. д.).
Кроме того, следует помнить, что если налогоплательщик самостоятельно выявляет факт занижения налогового обязательства прошлых налоговых периодов, то при исправлении соответствующей ошибки он должен уплатить пеню. О начислении пени при самостоятельном исправлении ошибок сказано как в пп. 129.1.1 НКУ, так и в пп. 129.1.2 этого Кодекса, при этом в каждом из этих подпунктов определены разные даты начала начисления пени.
Однако в строках 25 и 30 Декларации по прибыли указано, что при начислении пени следует руководствоваться именно пп. 129.1.2 НКУ, поэтому его положениями руководствуемся далее. Согласно этому подпункту начисление пени начинается в день наступления срока погашения налогового обязательства, начисленного контролирующим органом или налогоплательщиком в случае выявления его занижения на сумму такого занижения и за весь период занижения (в т. ч. за период административного и/или судебного обжалования).
Мнение налогового органа о том, что считать «днем наступления срока погашения налогового обязательства», можно узнать из примера (в котором, в частности, рассчитывается пеня на основании пп. 129.1.2 НКУ), приведенного в приложении 2 к Инструкции № 953.
ГНАУ в приложении 2 к этой Инструкции демонстрирует, что «днем наступления срока погашения налогового обязательства» следует считать 50-й день после окончания налогового периода, в котором допущено занижение налогового обязательства. Поскольку налог на прибыль предписано уплачивать с 41-го по 50-й день после окончания соответствующего налогового периода (п. 57.1 НКУ), то ГНАУ избрала еще не самый худший вариант. Налоговый орган вполне мог заявить, что «днем наступления срока погашения налогового обязательства» является 41-й день после окончания налогового периода, в котором допущено занижение налогового обязательства (ведь 50-й день скорее можно назвать днем окончания срока погашения налогового обязательства, чем днем наступления этого срока).
Пеня, определенная по пп. 129.1.2 НКУ, начисляется из расчета 120 % годовых учетной ставки НБУ, действующей на день занижения (абз. 2 п. 129.4 НКУ). Из примера, приведенного в приложении 2 к Инструкции № 953, можно сделать вывод, что ГНАУ «днем занижения» считает 50-й день после окончания налогового периода, в котором допущено занижение налогового обязательства.
Исчисление срока начисления пени заканчивается в день зачисления денежных средств на соответствующий счет Госказначейства и/или в других случаях погашения налогового долга и/или денежных обязательств (пп. 129.3.1 НКУ).
Однако на практике налогоплательщик не знает точно, когда уплаченная им сумма пени будет зачислена на счет Госказначейства. Поэтому ГНАУ в письме от 03.06.2011 г. № 15666/7/16-1517-26 разъяснила, что при самостоятельном исправлении ошибки пеня начисляется на сумму занижения и за весь период занижения – со дня наступления срока погашения налогового обязательства по день фактической уплаты (включительно) суммы заниженного налогового обязательства.
Исправление ошибок в разъяснениях налоговиков
После 01.07.2011 г. исправление самостоятельно выявленных ошибок, содержащихся в ранее поданных плательщиком налоговых декларациях, должно осуществляться уже с использованием новой формы декларации по налогу на прибыль, утвержденной Приказом № 114 (см. письмо ГНАУ от 26.05.2011 г. № 14847/7/15-0317).
О порядке исправления ошибок рассказывается также в консультациях, размещенных в разделе 110.30.03 Единой базы налоговых знаний на сайте ГНАУ. Учитывая разъяснения налоговиков, исправлять ошибки по налогу на прибыль нужно следующим образом.
1. Исправление ошибки через отчетную налоговую декларацию
Как было сказано выше, в этом случае пометка «Х» в поле 1 вступительной части декларации проставляется в ячейке «Звітна». В комплекте с такой Декларацией по прибыли следует представить и приложение ВП «Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(ки)». Период, за который исправляется ошибка, указывается в поле 2 вступительной части приложения ВП (в рассматриваемом в вопросе случае пометка «Х» проставляется в ячейке «II квартал»).
Например, в Декларации по прибыли за II – IV кварталы 2011 года налогоплательщик исправляет ошибки, допущенные во II квартале 2011 года. В этом случае в приложении ВП налогоплательщик должен отразить правильные показатели за уточняемый налоговый период – II квартал 2011 года.
Далее налогоплательщик должен сравнить показатели Декларации по прибыли за II квартал 2011 года с правильными показателями, указанными в приложении ВП, и определить в этом приложении суммы увеличения или уменьшения налогового обязательства.
Если допущенная ошибка повлекла недоплату, то в приложении ВП нужно также указать сумму начисленной пени. В общем случае в приложении ВП при наличии недоплаты нужно будет указывать и штраф в размере 5 %, но как исключение за ошибки, допущенные во II квартале 2011 года, благодаря нормам п. 6 подраздела 10 раздела XX НКУ налогоплательщику начислять и уплачивать штраф в размере 5 % не нужно.
После заполнения приложения ВП указанные в нем суммы увеличения или уменьшения налогового обязательства, пени и штрафа 5 % (при их наличии) переносятся в строки 23 – 26 раздела «Самостійне виправлення помилок» Декларации по прибыли (а в отдельных случаях – в строки 28 – 31 раздела «Самостійне виправлення помилок з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів» Декларации по прибыли).
Приложение ВП представляется за каждый отчетный (налоговый) период, в котором выявлены ошибки. Следовательно, если в одной Декларации по прибыли исправляются ошибки за несколько предыдущих отчетных (налоговых) периодов, то к такой декларации следует заполнить соответствующее количество приложений ВП.
2. Исправление ошибки через уточняющий расчет, в роли которого выступает уточняющая налоговая декларация
Поскольку специальной формы уточняющего расчета не утверждено, то его роль выполняет Декларация по прибыли, в которой пометка «Х» в поле 1 вступительной части проставляется в ячейке «Уточнююча». Период, за который исправляется ошибка, указывается в поле 2 вступительной части уточняющей декларации (в рассматриваемом в вопросе случае пометка «Х» проставляется в поле «ІІ квартал»).
Правильные (уточненные) показатели за исправляемый период (в данном случае за II квартал 2011 года) указываются непосредственно в уточняющей Декларации по прибыли. Учитывая это, приложение ВП к такой уточняющей декларации не заполняется.
Далее налогоплательщик должен сравнить показатели Декларации по прибыли за II квартал 2011 года с правильными показателями, указанными в уточняющей Декларации по прибыли, и определить суммы увеличения или уменьшения налогового обязательства.
В строке 23 уточняющей Декларации по прибыли отражается увеличение налогового обязательства уточняемого периода, а именно положительное значение разницы между суммой исправленного (правильного) налогового обязательства и суммой ранее задекларированного (неправильного) налогового обязательства.
В строке 26 уточняющей Декларации по прибыли отражается уменьшение налогового обязательства уточняемого периода, а именно отрицательное значение разницы между суммой исправленного (правильного) налогового обязательства и суммой ранее задекларированного (неправильного) налогового обязательства.
Если в результате ошибки возникла недоплата, то в уточняющей Декларации по прибыли нужно также указать сумму начисленной пени, однако штраф в размере 3 % за ошибки, допущенные во II квартале 2011 года, на основании норм п. 6 подраздела 10 раздела XX НКУ налогоплательщику начислять и уплачивать не нужно.
Суммы увеличения или уменьшения налогового обязательства, пени и штрафа 3 % (при их наличии) указываются в разделе «Самостійне виправлення помилок» (а в отдельных случаях – в разделе «Самостійне виправлення помилок з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів») уточняющей Декларации по прибыли.
Если исправляются ошибки, допущенные в одном периоде, то представляется одна уточняющая Декларация по прибыли, к которой необходимо приложить все приложения, подлежащие заполнению.
Если же налогоплательщик собирается исправить ошибки, допущенные в нескольких периодах, путем предоставления уточняющей Декларации по прибыли, то за каждый такой период ему придется составлять отдельную уточняющую Декларацию по прибыли.
При исправлении ошибок через уточняющую Декларацию по прибыли налогоплательщик обязан уплатить сумму недоплаты (доначисленного налога на прибыль), пеню и штраф в размере 3 % (при их наличии) до подачи уточняющей декларации (п. 50.1 НКУ, письмо ГНАУ от 03.06.2011 г. № 15666/7/16-1517-26).
Отметим, что в разделе 110.30.03 Единой базы налоговых знаний размещены вопросы, на которые специалисты налоговой службы пока не готовы дать ответы, и среди них есть вопросы, касающиеся исправления ошибки через отчетную налоговую Декларацию по прибыли:
• нужно ли добавлять к приложению ВП соответствующие «исправленные» приложения? По мнению «Б&З», вместе с приложением ВП необходимо подавать соответствующие «исправленные» приложения за прошлый период, данные которых уточняются, поскольку в строках приложения ВП есть ссылки на приложения СВ, ЗВ, АВ и т. д. Да и если к уточняющей Декларации по прибыли необходимо подавать соответствующие «исправленные» приложения за прошлый период, то логично предположить, что такие же «исправленные» приложения за прошлый период следует подавать и вместе с приложением ВП. По крайней мере, при таком подходе налоговый орган при любом способе исправления получит в равной степени детализированную информацию, касающуюся допущенной ошибки;
• какой вид отчетности указывается в этих приложениях к приложению ВП? Иными словами, где в приложениях к приложению ВП ставить пометку «Х» – в ячейке «Звітна» или «Уточнююча»?
Неготовность специалистов налоговой службы отвечать на вопросы, связанные с исправлением ошибок по налогу на прибыль через отчетную налоговую декларацию, снижает привлекательность этого способа.
Таким образом, на сегодняшний день предпочтительнее исправлять ошибки путем представления уточняющей Декларации по прибыли, поскольку исправление ошибок через отчетную налоговую декларацию и приложение ВП таит в себе более высокую степень неопределенности.
Влияние исправления ошибок на заполнение строки 15
Теперь о том, как влияет исправление ошибок на заполнение строки 15 «Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 14 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період)» Декларации по прибыли. Суть одной из консультаций, размещенных в разделе 110.30.03 Единой базы налоговых знаний, в которой затронут этот вопрос, сводится к следующему:
1) если налогоплательщик исправляет ошибку, допущенную в отчетном (налоговом) периоде текущего года, путем представления уточняющей Декларации по прибыли, то в строке 15 декларации за следующий отчетный (налоговый) период текущего года указывается показатель строки 14 уточняющей декларации;
2) если исправляется ошибка, допущенная в предыдущем отчетном (налоговом) периоде текущего года в отчетной Декларации по прибыли путем заполнения приложения ВП к ней, то в строке 15 такой Декларации указывается показатель строки 14 приложения ВП.
Однако предложенный выше специалистами налоговой службы алгоритм заполнения строки 15 Декларации по прибыли оправдывает себя, в частности, в том случае, когда ошибка за один отчетный период текущего года исправляется непосредственно в следующем за ним отчетном периоде текущего года. Но на практике такие ошибки могут исправляться и позже.
Например, ошибки за II квартал 2011 года, приведшие к занижению налогового обязательства, предприятие может исправить путем подачи уточняющей Декларации по прибыли в декабре 2011 года. Тогда в отчетной Декларации по прибыли за II – IV кварталы 2011 года в строке 15 следует указать результат суммирования показателя строки 14 отчетной декларации за II – III кварталы 2011 года и показателя строки 23 уточняющей декларации за II квартал 2011 года. При этом если ранее в Декларации по прибыли за II квартал 2011 года некоторые строки содержали неправильные показатели, то после исправления ошибок путем представления в декабре 2011 года уточняющей декларации в отчетной декларации за II – IV кварталы 2011 года эти строки должны быть заполнены правильно.
автор: Борис Занько, к. э. н.,
консультант по вопросам
учета и налогообложения
Правовой глоссарий:
2. Инструкция № 953 – Инструкция о порядке начисления и погашения пени по платежам, контролируемым органами государственной налоговой службы, утвержденная приказом ГНАУ от 17.12.2010 г. № 953.

Термін зберігання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (абз.1 пп. 44.3 ст. 44 ПКУ).У разі ліквідації платника податків документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву (абз.2 пп. 44.3 ст. 44 ПКУ). Згідно зі ст. 32 Закону України від 24 грудня 1993 року №3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи» зі змінами та доповненнями, об’єднання громадян та релігійні організації, а також підприємства, установи й організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ.
Зазначені юрособи зобов’язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їхньої діяльності, до проведення експертизи їх цінності у порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юросіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.
Мінімальні строки зберігання архівних документів юрособами, визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, якщо інше не передбачено законом. У разі ліквідації зазначених юросіб ліквідаційні комісії зобов’язані забезпечити збереженість їхніх архівних документів та за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юросіб (усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції, — протягом трьох років з дня здачі до архіву, документи про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам — протягом сімдесяти років).
Для проведення державної реєстрації припинення юрособи внаслідок її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладеного) держреєстратору, зокрема, довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню (ч. 1 ст. 36 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» зі змінами та доповненнями). Якщо документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ.
Follow

Get every new post delivered to your Inbox.